Пішов я сьогодні у гори Карпати
Й присів відпочити на поляні одній.
І глянув у низ, де як вулики хати,
Де все, наче казка, - дивись і радій.
Тут кожен куточок покритий красою,
У світлім серпанку блищить, мов цвіте.
Тут кожна билинка омита росою,
Немов в дендропарку, віками росте.
Проходять тут грози, дощі, заметілі
І весни, і літа бушують щораз.
І осінь не спить, а завжди при ділі, -
Малює картини свої на показ.
Це край мій любимий, земля моя рідна.
Це частка, Вкраїно, твоєї краси.
Ти Матінка наша велика, погідна,
З тобою нам жити, творити, рости.
Ніколи, ніхто вже тебе не здолає,
Й не буде господарем в тебе чужий,
Бо всі, хто живий, тебе любить й кохає.
І навіть, хто вродиться, буде такий.
Тебе не забули й нащадки тих предків,
Що в різні роки залишили свій край.
Вони привітали свободу найперші
Твою, моя мила, про це пам”ятай.
Живи, процвітай, Україно, на волі!
Хай слава твоя облітає весь світ!
Бо ми дочекались щасливої долі,
То хай росте в мирі і в щасті наш рід.
ID:
763301
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 01.12.2017 11:17:57
© дата внесення змiн: 01.12.2017 11:17:57
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарний, патріотичний вірш!!!
