Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Радомір: Залишена кохана в'язня - ВІРШ


Радомір: Залишена кохана в
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 11

Пошук


Перевірка розміру




Залишена кохана в'язня

Станіславська область, рік 1944, репресії було до сліз, до крику, до паралічу несли надію в серці, у груді своїй повстав Калігула, святі перехрестилися криваве сонце віщувало чорні дні як пташка в клітці крилами об сталь... перебирала в пам'яті яскраві і печальні... початки і кінці зійшлися на одній струні повстали колом знаки запитальні у церкві правилось...торік у цей же день... сьогодні пустка дихає у вічі твоя донька народжена з пісень в руці тримає пам'ять таємниці

ID: 763288
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 01.12.2017 10:28:35
© дата внесення змiн: 01.12.2017 10:34:56
автор: Радомір

Мені подобається 4 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Лілея1
Прочитаний усіма відвідувачами (189)
В тому числі авторами сайту (14) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
ОЦІНКА ЧИТАЧА
не оцінювати 
1  2  3  4  5
 
             Ще...
             Ще...   3D...
          
Ім'я*
Email
Код перевірки*
(уведіть цифровий код, як на картинці)
правила » залишилося символів 
 




КОМЕНТАРІ

Лілея1, 02.12.2017 - 08:28
МОТОРОШНЕ МИНУЛЕ. ПАМ*ЯТАЙМО, ЩОБ НЕ ПОВТОРИТИ ІСТОРІЮ. give_rose 12
 
Фарбований Лис відповів на коментар Лілея1, 02.12.2017 - 18:00
Саме так 17
Дякую, що читаєтe!
 
Одне лише питання, що в такі моменти керувало тими істотами подібними на людей, куди дівалась їхня людяність...
 
Фарбований Лис відповів на коментар Божена Гетьманчук, 02.12.2017 - 18:04
Напeвно, людяності та розуміння у тих істот, що називатися людьми права нe мають, нe було ніколи...однe бажання — викрeслити, вбити, знишити, зламати...
 
Божена Гетьманчук відповів на коментар Радомір, 02.12.2017 - 19:22
а кого винуватити у цьому? Вождів? Самосвідомість тих істот?
 
Віктор Ковач, 01.12.2017 - 10:41
Мороз по шкірі... frown Моя рідна Станіславська область... Я читав Ваш вірш і в мене перед очима пробігали сторінки з архівних справ репресованих, закатованих, страчених, зісланих і ні в чому не винних людей. Пробрало до кісток 12
 
Фарбований Лис відповів на коментар Віктор Ковач, 01.12.2017 - 11:02
Дякую Вам за щирий відгук!
Мені близька Станіславщина, бо майже всі мої дідусі та бабусі з того регіону,хоча сам з Запорізької землі. Вивчаю історію та традиції Франківщини...і Ви праві...ті рядки - то пережите все...то наша історія болю...
 
Пасічник Анатолій відповів на коментар Радомір, 01.12.2017 - 11:10
У Львові музей окупаційних режимів -Тюрма на Лонцького, Тернопіль - музей у колишній катівні, от там шкірою відчуваєш крики в'язнів, польський міністр не захотів зайти до тюрми на Лонцького, образився гівнюк! fright
 
Фарбований Лис відповів на коментар Пасічник Анатолій, 01.12.2017 - 11:16
Знайомі місця...не був, але читав про них...читав... мені просто не байдужі ті сторінки писані кров'ю...
От гівнюк той міністр!
 

Нові твори