Я перепробував все:
від п'янок до коми, від друзів до малознайомих, брюнеток, блондинок, розумних, говорячих без упину,
(та все це не те).
Я був де не можна:
на сьомому крузі, дев'ятому валі, в борделі ілюзій, в думок у підвалі,
(та все це пусте).
Я вірив у речі:
молитви в лікарнях, богів і не зовсім, в небесне сіяння, і теплу осінь,
(та все це пройде).
Я знав так багато:
де зорі, як люди, що тінь все ж зникає, і щастя не буде, чи щастя немає,
(та все пропаде).
Одного не знав, не бачив, не чув, не торкнув - тебе,
і кого ж обманув я тепер?
Себе.
Ось це сподобалось! Відверто
Мене зацікавило те, від якого лиця написа сповідь і до кого звернена...ЛГ(чоловічого роду) - до Бога? Чи ЛГ(чоловічого роду) - до Вас? Який авторський задум?
sudden.voice відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не приписуйте сюди Бога, його тут немає.
Просто подобається писати від чоловічого імені, наслухалась тисячі історій з таким сюжетом. Чоловіки бува жаліють про невчасність дій чи сказаних слів не менше жінок, що правда не так це афішують.
Сповідь одного з них, як крик, чи поклик до всіх навчитись цінувати та не втрачати.
Радомір відповів на коментар Радомір, 30.11.2017 - 12:50
Та я ж Бога не приплітав, а лише запитував, чому саме так.
sudden.voice відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
