У шибку стукнув жовтий лист.
Чом на вікні моїм спинився?
Літати маєш добрий хист,
Чому до мене ти прибився?
.
І я подумала в цей час:
Гірка, листочку, твоя доля.
Колись ти був тут для прикрас..
Та й вас торкає Божа воля.
Осінній ранок вдавсь похмурим,
Туман укутав у вуаль.
А жовтий лист, всіма забутий..
Ось так проходить все. Так жаль.
Пливе журба, немов примара,
У перемішку із дощем.
Так обважніли сірі хмари,
А на душі і біль, і щем.
Тут дощ змінивсь на мілку мжичку,
І стало легше на душі.
В вікно заглянула синичка
Неспокій влігся у тишІ...
Осіннє листя природним чином осиплеться, настане весна, на тім же дереві своєю чергою зявляться нове зелене листя. Так душа. Неспокій влягається, на душі стає легше. Сподобався. Дуже хорошо.
Чудово!
То добре,що - Наспокій влігся вже у тиші..
***
На серці потепліло від жалю
Адже листочок той люблю
Дарує свіжість мені і красу
Я на долоню його покладу
Неначе осінь до душі прикладу
І вже відчую ніжність, насолоду...
Ой Надю! Надихнули. Дякую за тепло,яке я отримала від щирих слів.
Успіхів Вам!!!