Багато людей пішло від нас за цей час,
Багато людей втекло,
Скільки із них не знайшло протигаз,
Й задихнулися свіжим дном,
Тих всих очей, що слідкують народ,
Що засмоктують в хижу глиб,
Що просіюють сіль і відсіюють сорт
У морозності сивих зим
Тих, що йдуть в караван в лісосмугу пустель,
Щоб шукати живий пісок
Й загортають в смеркання новий різаний день
Зшитий ніби із сотень зірок!
Бути легшим за дим і зв’язатися в ціп
І словами залоскотать,
І побачити радість на дугах вздовж брів,
І про неї роками дбать...
