Сьогодні ти приснилася мені,
Коли вже цього навіть не чекав,
Як ми до Львова, вдвох, на вихідні,
Гайнули зранку від буденних справ.
Похмурий Львів нас зустрічав дощем,
Блукали тіні в закавулках вулиць,
А ми одним накрилися плащем,
Накрились з головою і забулись.
Під тим плащем сховавшись від дощу,
Тулилися до купи головами,
Тебе, гадав я, вже не відпущу,
Кохання вічним буде поміж нами.
Хмелів від того, що твоя щока
У такт ході торкалася моєї.
І що гріху набралася рука,
Яку притисла до груді своєї.
Ховались на карнизах голуби,
Та ми на дощ цей зовсім не зважали.
Цей львівський дощ близькими нас зробив,
А ще зігріла філіжанка кави.
Та все враз щезло, цей спинився дощ,
Твоє обличчя сутінки розмили.
Злетіли в небо голуби із площ
І лопотінням крил мене збудили…
03.11.2017 р.
Оте жадане, давно минуле
Нараз вернулося у серце чуле
Мій любий друже і мені
Далека молодість приходить в сні.
Тривожить серце й душу
Зізнатись щиро мушу.
Дякую, друже, за сприйняття! Так все вірно. Саме так і повинно бути. Замилилося....
