Гори навколо. Гори величні.
Камінь чорніє...Тінь на обличчах...
Небо високе чисте блакитне.
Сльози ув очі. Я б зараз крикнув.
Я б тебе кликав...
Хай чують люди.
Хай чує Небо.
А я забуду, що мені треба.
Волю відчую, на повні груди
Cвіжим повітрям дихати буду.
Хочу кричати, а душать сльози. Чом не поможеш Великий Боже скинути пута,
про все забути, щоби нестримні мрії здобути...
Гори навколо! Гори красиві.
Люди, як птахи. Люди щасливі;
Нам усміхаються! Здрастуйте кажуть.
А ми з Левандівки .Ми на Кавказі.
Так ніби сам Сергій Параджанов зі Львова покликав нас до Діліжяну.
У Єреван запросив завітати, щоб цінували ми наші Карпати.
Щоб ми відчули, як можна любити свою Україну всім серцем людини з країни,
де гори
й вода кришталева,
де тішаться сонцю барвисті дерева...
А люди, як птахи, привітні і щирі ...
любов'ю зігріли і полетіли
до Сонця напевне,
бо їм дуже близько.
Спліталися хмари дорогами - низками.
Стелилися низько, пірнали під крила ...
Весела ватага додому летіла.
Вертали до Львова, на Левандівку та везли прадавню вірменську говірку.
ЦЕтесюцюн! Ми побачимось знову!
Дай Боже наснаги нам всім і здоров'я!
Ми вдячні безмежно.
Нам є чого вчитись!
Нам конче потрібно не раз ще зустрітись
на Левандівці, у Діліжані!, у Львові, у Києві, у Єревані!
Спасибі Вам, друзі!
АРАме!!!
Мій брате!
До тебе окремо я хочу сказати:
Спасибі за серце!
Спасибі за душу!
За щирість, тепло! За твою небайдужість.
Дай Боже Тобі довгих років життя!
Хай радість приносить тобі майбуття!
Здоров'я дружині, дітям, родині! Миру і щастя у Вашій країні!
Добра й процвітання, багатства в усьому!
Пишаюся тим,що з тобою знайомий!
Ми вдома всі разом.
Сумні і щасливі!
МолІмося Богу за друзів щосили!
Хай нам посприяє зустрітися щЕ раз. Й при зустрічі гучно сказати БарЕв дзис!
