На конюшину ранок роси кинув,
В свічада задивляється мрійливо,
Усмішкою іскриться без упину,
Чарує простотою - справжнє диво.
Лоскочуть погляд відблиски на травах,
Промінчик прудко по росі гарцює,
Припала до душі йому забава -
Життя для нього не проходить всує.
Метелик-рудь з очиськами на крилах,
Що трохи схожі до хвостів павичих,
Випурхує вслід зайчикам грайливо
І за собою так звабливо кличе.
Усе довкола – сяйно-мерехтливе,
Радіють квіти, сонечком умиті,
Ковтають золотисті переливи,
Блаженну втіху щедро-соковиту.
Гарний вiрш, Оксано. Ух, скiлки цiкавих моментiв можна побачити навколо нас. Дуже майстерно, яскраво ви описали природу, яка нас оточуе.
Тiльки от у вас у 5 i 6 рядках слова "травах", "травi" - дуже схожi слова у двох рядках пiдряд звучать. Може вам 6 рядок трохи змiнити - "Промiнчик легко там десь теж гарцюе".
Ух, скiлки цiкавих моментiв можна побачити навколо нас. Дуже майстерно, яскраво ви описали природу, яка нас оточуе.
