Осінній настрій - що й не передати,
Розкинув вечір золоту вуаль...
В далекий вирій відлетіло свято,
На серці сумно, на душі печаль.
По краплі час відмірює хвилини,
Вони спадають в сіре небуття...
А я пройшла лише до половини
Свою дорогу і своє життя.
І що тепер?.. стою на перехресті,
У роздумах - куди ж мені іти?
Якби би я знала, що так важко нести
Свої гріхи та не свої хрести...
Отут, на роздоріжжі все й залишу,
Піду вперед, не озирнусь здалля...
Я вибираю - осінь, спокій, тишу,
І розпочну свій новий крок - з нуля!..
І не кажіть мені - це неможливо!
Своє життя ми пишемо самі!..
А я сьогодні вперше вірю в диво,
І йду на зустріч - щастю і зимі!..
А я пройшла лише до половини
Свою дорогу і своє життя.
І що тепер?.. стою на перехресті,
У роздумах - куди ж мені іти?
Ось і позаду зеніт
Шлях тепер круто з гори
Осінь назустріч летить
у надвечірній порі
Та непомітно коли й куди?
Повідлітали років рої.
Вільні дитячі.
Юні гарячі.
Райдужні мрії мої.
Мені дуже приємно, що Ви вловили мій настрій! Дякую Вам щиро!
" Истина! - какие наши годы!
Все, что есть - поделим пополам!
Все мы верим в чудеса природы,
И она их дарит щедро нам!!!"
Дякую щиро за такий чудовий коментар! 
Які ж чудові вірші у Вас, Майро. А осінній настрій у Вашій інтерпретації зовсім не означає сумний. 
"Ну какие там наши годы!.." 
