Хороше - стисло, яскраво, метафорично викладена думка, й думка та - ось. Вени дощових потоків - клас! Справді, схоже. Кілометри років - прямо по Ейнштейну, часопростір, швидкість життя в км/рік або рік/км, це вже хто як швидко живе. А ось це трохи той... не той. "Людське життя - всього лише чиясь мандрівка" - виходить так, ніби життя персони 1 - то мандрівка персони 2. Може, це лише мені так здається, але варто підсилити зв'язок життя та мандрівки. По суті, життя - це й є мандрівка. В мене є оповідання про одного дурника, який понад усе воліє повернутися в місця (або й часи) свого дитинства. Багато років і спроб пішло на те, аби дійсти висновку: Повернення неможливе, можлива лише подорож. П.С. Вірш гідний.
щось у тому є, що ви кажете (я про "чиясь"). думала над тим. тут належить не особу "розбазарювати", а означення мандрівці гідне знайти. дякую щиро, Максиме. ви назвали свою поезію сміттям. мене це зачепило чомусь. не вважаю свою чимось унікальним, то - часом мить, часом - підслухана думка, часом - поверхове враження, ще колись - давній слід, виношене міркування. не класика поезіі, але моє, рідне.
Ну, я люблю, наприклад, вірші Кабанова - це річ унікальна, він розробив цікавенну форму, краще навіть сказати "формат", який густо насичений "змістами", алюзіями, метафорами, а головне - завжди несподіванка, за Андруховичем, який визначив поезію як зустріч дво слів, що відбувається вперше. Та коли я дещо наблизився до розуміння якогось поезії, чогось навчився, ледве-ледве почав отримувати бодай якесь задоволення від власних здобутків, воно все закінчилося, і віршів я не пишу вже понад півроку. А те, що встиг, - здебільшого невартий гамуз. Але це все - мої власні демони, які цькують мене на моїх сторінках, але аж ніяк не сторінках чужих. До себе я аж упереджений, до інших здебільшого поблажливий (тому-то свого часу кинув редакторську роботу). А Ви справді гарно пишете - словом володіє, розум і Вас гострий, спостережливість, життєвий досвід, такий симпатичний і здоровий ... цинізм (симпатичний і здоровий, "людям ета нравицца"). Отже - благословляю, пишіть ще! Ваш смиренний читач.
Бачте, я не тільки марнославний, я ще й зверхній, роздаю благословення тим, хто не просить ))) Дємони! - це все дємони, не зважайте. Рятує мої коментарі лише те, що я не брешу. Можливо, я найменш брехлива людина більшої частини всесвіту. А, ну так, і марнославна.