Blow This Joint
by Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Час валити звідси.
Вони забрали мій пірс
і силуети на горизонті зникли.
Вони вкрали мою High Line
і їхні тіні поглинули мою.
Вони закрили моє кафе
і самотність вийшла з моди.
Скрізь злодії.
Вони забирають те, що належить мені.
Вони грабують мій дім.
Вони прискорюють час.
Час валити звідси.
Немає смислу
жити в місті, яке не спить
і якому на все наплювати
Як би Ви жили в Україні, то я сказав би - так. А Ви на другому кінці світу - другі умови, другий менталітет... То куди?.. В рай!?. Так рай треба робити на грішній Землі. Та як, та з ким?.. Тут стільки людей і всі різні, а основна маса схожа на щурів. А людей одиниці. І треба сотні літ, щоб з тих одиниць виросла критична маса (як в термоядНій реакції), і пройшли якісні зміни...
Нас учать бути оптимістами, змагатися до кращого майбутнього, яке ми збудуємо, вірити в те, що людство в своїй масі стане кращим. Хто зна? Може ми, люди, перебільшуємо свої можливості? Поетам дозволено бути песимістами і сумніватися, хоч на хвилину. Може завтра той самий поет під враженням чудової картини природи напише щось зовсім протилежне по своїй тональності.
Що ж до менталітету на цьому кінці світу, то я не бачу великої різниці. Тут також вистачає дурних, тупих, обмежених і ледачих. Може відрізняє те, що в більшості тут звикли надіятись на самих себе і не дозволяти зазіхати на свої права..
Так, яз Вами погоджуюсь, люди всі, в принципі, одинакові, але спріймання життя, менталітет різний...
Я прочитав надцять Ваших віршів і побачив ту велику різницю в світосприйманні - тут і там... Слова українські, а смисл американський (він в віршах, в більшості між рядками, в підсвідомості), зовсім інший... І тут нічого дивного - оточуюче середовище впливає на хід думок...
Ще мені здається, що наша поезія більш традиційна. Сальвадор Далі колись сказав, що перший, хто порівняв щоки дівчини з трояндами, був поетом, а той, хто це повторив - ідіотом. Американці видно дуже бояться неоригінальності, тому й шукають весь час нові теми і нові форми
Тоді все людство можна назвати ідіотами... Тому, що всі ми повторюєм чужі слова...
А без цього на світі не було б ні однієї мови, бо мова це безконечне повторення та удосконалення...
Але мистецтво не може існувати без пошуків нового. А Сальвадор Далі в цьому випадку скористався гіперболою, щоб підкреслити цю думку. Якщо вже пофілософствувати на цю тему, то неважко побачити, що старе й нове завжди разом. Нове виростає із старого, але не відкидає його повністю.