Місто втомилось від денних турбот.
Спати вляглося, позбувшись марнот.
Знову довірилось звично Морфею,
Ніч подала непогану ідею.
Я лиш заплуталась в сітях безсоння,
Може й виною тому – міжсезоння?
Ходять думки караваном верблюжим,
Навіть дрібне стало враз небайдужим.
Крутиться, крутиться спогадів стрічка,
Пазли складає всі зоряна нічка.
Так поспішає, бо скоро світанок,
Знак показав у вікно з-за фіранок.
Я ж намагаюся ніч наздогнати,
Думку свою заколисую: «Спати».
Ох, цей Морфей! Який він буває недосяжний. А вірш гарний,як наймиліший сон. Побільше Вам таких, а ще чудових ідей, щоб натхнення лилося, мов пісня золотої осені!
Знайома мені ситуація.. Я читала, що всі частини тіла нас розуміють і слухають, треба тільки з ними розмовляти.. От не спиться, то ти декілька разів прикажи собі: Спати.. І от побачиш, ти заснеш.. Пробувала на собі - виходить!
Гарний вiрш, Людмило. Дуже красиве звучання. Так, хоч у безсоннi, е, звичайно, i негативнi моменти, але разом з тим i мудрi думки у цей час з'являються у людини, яскравi, цiкавi фрази, якi потiм переносяться у вiршi.
Тiльки от у вас у 10 рядку - якось тут слово "всi" не зовсiм звучить. Це якби тут йшлося про дiю, яка лише незабаром буде - почне складати всi пазли, збираеться складати всi пазли, плануе складати вci пазли - то якраз би слово "всi" добре пiдходило. А ящо тут у вас про подiю, яка саме у даний момент вiдбуваеться, у теперiшньому часi - то якось не зовсiм звучить. Може вам тут "всi" замiнити на "все" i перенести його на початок рядка, а у середину рядка додати ще слово "ця" - "Все пазли складае ця зоряна нiчка".