В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Перед тим, як писати привітання, захотілося ще раз перечитати
"ВІДСТАНІ... РОКИ... І ПЕРЕЖИТЕ" – збірку поезій Тетяни Луківської, що вийшла з друку минулого року. Чіпляє за живе доля жінки і чиста, щира відвертість, – що нині мало кому притаманна – думок та почуттів, обрамлених в красиві о́брази.
Ніби із сестрами чи подругами ділилася наболілим, таким близьким і зрозумілим для кожної з нас.
Фрази, на які особливо відгукнулась душа, я виписувала на листочок...
і, несподівано для себе, переплела їх своїми словами.
Ось що з цього вийшло. (Рядочки зі збірки подано курсивом).
"Усі щось пишуть – я ж все про любов...
Про відстані... роки... і пережите."
Тетяна Луківська
Читаю, вкотре, сагу про любов,
на відстані вдивляюсь в пережите,
де крізь роки сльозами знов і знов
гірчить твоє кохання недопите.
Яке велике й ніжне почуття,
умите в росах у колисці ранку,
несе маленька жінка пів життя,
із болем... й чистим сяєвом світанку.
Здебільшого іде все по стерні
босоніж, як русалонька прадавня...
Вже ступні з болю зіткано й мені, –
взяло за душу відчуття страждання.
Коли бувають вчасними слова?
Коли "по темі" хочеться сказати:
від болю посріблилась голова –
та саме він і надихнув писати.
І ти писала, мов плела вінки
з волошок, жита... полину й куколю,
окроплюючи рясно сторінки
сльозами незагоєного болю.
Прийшла ти в світ в ось цю осінню мить –
красива, світла, добра, з творчим хистом.
Чому ж так серце, осене, щемить,
коли грайливо й щедро сиплеш листом?
Ти вибач, осене, сумний Тетяни щем,
коли твої золо́тяться принади.
Зі сліз її букет дощу зберем,
а ти розсип в осінні зорепади.
Тетянко! Смутку час сказати: "Ні!!!"
Не варто пити лиш гіркі приправи.
Хай вороги ступають по стерні,
тобі ж під ніжки – шовковисті трави!
Ти так ще хочеш вірити в добро,
пройти обабіч сумоти й печалі –
зерно є в кожнім... лиш знайти б ядро,
відкинувши лушпиння якнайдалі.
Душа моя чомусь за всіх болить
і просить в неба ласки і терпіння –
то хай цю душу Бог благословить
за співчуття до всіх і розуміння.
Ми ж зичимо, сердечно і з теплом,
любові й щастя гарній молодиці,
а поетесі – Муза, ще й з пером,
та не простим, а із крила жар-птиці,
аби писалися натхненно і з добром
пресвітлі вірші, мов з роси й водиці!
Танюшо, вітаємо тебе!
Любимо щиро і ніжно
– твої друзі-одноклубники.
5.10.2017 р.
Слова курсивом не просто в рядки влилися, вони пройшли крізь Вашу душу, тому все так
Дуже гарно та щиро!
Людина хороша, якщо надихає на такі рядки.
Вітання добрій людині!
Як ніжно, душевно і красиво переплелися наші думки і слова. Щиро дякую, Світланко, за таку красу -вітання.
Милі друзі, щира вдячність усім, хто долучився до привітань, радо приймаю ващі побажання і надзвичайні, чуйні,ніжні слова Світлани, так затишно стало у гурті з вами
Татя, Танюшка, Тетяночка!!! Вона варта цих палких слів!! Приєдуюся з найщирішими вітаннями та теплими побажаннями!! А те, що написали Ви, Світланочко, заслуговує щирого захоплення!!!
Дійсно, надзвичайно душевна та оригінальна присвята вийшла, Світланочко! Навіть зворушливо до сліз!
Приєднуюсь до вітання іменинниці, бажаю натхнення та справжнього світлого щастя!
Дуже гарне привітання! Не пам´ятаю такого, що в когось прочитала щось подібне... Ви велика молодчина! Не знайома з іменинницею, але приєднуюся до привітань і зичу Тетяні всього самого найкращого, чого вона сама собі бажає. Нехай всі мрії здійснюються!