Онукам Дарію і Даміру
Піду бродити листопадом,
Щоб очі назбирали кольорів.
У синім небі політаю птахом
По пам’яті, з дитячих мирних снів.
Шепоче пісню листя під ногами
Про радощі минулої пори.
Розсипала руденька осінь гами
Дарунками для подруги-зими.
Які багаті нині акварелі!
Чарівні пензлики виписують красу:
Червоним, жовтим, золотим, рожевим...
Все назбираю в засіки часу.
Під буйством фарб — така прозора тиша,
Приємний спокій уповільнює ходу.
Лиш почуття охоплюють міцніше,
Та так, що зараз світ весь обійму!
Я казку напишу про дивовижні далі
З своєї осені — онукам у весну.
Про янгола в блакитно-яснім сяйві,
Котрий створив небачену красу.
З ним синій віл — він двері відчиняє
До заповітних знань і розумінь.
Орел у крилах пам’ять зберігає —
То вільний Ерл небесних володінь.
Під поглядом його враз оживає
Дорогоцінний досвід поколінь.
Там жовтий лев під срібними зірками —
Взірець єднання гідності й снаги.
Він поведе таємними стежками
До втілення життєвої мети.
Там кожен — все, і все у всьому — ти.
Істотами не треба володіти,
А їхню суть пізнати, зрозуміти,
В дарунок — сила всесвіти творити.
12.2016 р.
