ось і торкнувся я, малий і грішний перед небом цим, - торкнувся елегії краси, елегії любов до земного, що дароване так щедро, та як швидко минає!..
з таких фраз склало серце твоє, Вікторе, цей елегійний настрій передосіння (давай так його визначимо, давай так!), що маю вивчити їх, як вчив мудрість древніх філософів, мудреців Сходу, прадідів нашого народу... - то ж як квінтесенція наших днів, сенс нашого буття під цим небом високим!
ту все - до коми - доречне і довершене. це - поезія, якою "годують" душу
