Уявіть, що ми перемогли.
Чарівна мить, кінець усій борні, і Перемога нас чекає зранку,
Час святкувати, а для когось ні - один одному вчепиться в горлянку
Бо святкування - не кінець війни, а це лиш час щоби ділити владу
Де два пани там є три гетьмани і хтось із них готовий вже на зраду.
Таким був кожний другий, хоч і знав, що тридцять срібняків прокляті гроші...
І зрадник зрадника за зраду проклинав, бо грошей завжди менше ніж охочих.
Як можна було так продати все, щоб лиш на мить приміряти корону?
І знов назад в лайно. Оце і все... і потім бути проклятим до скону.
От так вони продали і себе. Хто купував, напевне реготали,
Коли на тих, хто жадібно гребе, ярмо чужинське міцно натягали.
А потім запрягали у вози і батогами гнали без упину.
І ті везли, з останніх сил везли кремлівськую чуму на Україну.
І раптом все! Скінчилася війна, країна знов приводиться до ладу
Але дарма радієм ми, дарма, бо наволоч знов пхається у владу.
У них там друзі, родичі, куми, вони знайдуть тих, хто прикриє спину.
Якщо їх тут не закопаєм ми, вони знайдуть кому продати Україну.
Ю. Брайтон
