Ніч. Версія 2. 0. ( Вирвано з: Той, що обманює смерть 2)
Я сидів на підвіконнику і курив. Дивно, тепер більшість моїх історій так починаються. Раніше всі мої пригоди починались з моменту, коли в поле зору моєї аури потрапляв алкоголь за який не потрібно було платити. Тепер ж алкоголю немає. Є лише моменти, коли я відчуваю зміни в своїй душі. Зараз був один з таких моментів. Момент, коли мою душу не отравляла злість. Момент коли я її (злість) відпустив.
Вслід за нею прийшло дивне відчуття, досі невідоме мені. Я довго асоціював його з старими емоціями, але ніяких синонімічних натяків я не отримав. Лише час показав мені що до мене прийшло співчуття.
Я довго бігав сам від себе, довго боровся з неіснуючими, придуманими мною самим ворогами, довго намагався змусити себе затвердіти, збираючи по краплі темряву всередині себе щоб випускати її лише в певні моменти. А тепер я зрозумів, що сила не в цьому. Сила не в вмінні бути самотнім, не в вмінні збирати довкола себе великі натовпи людей, названих тобою друзями. сила в тобі самому. сила в твоїй любові. сила в твоєму серці, в твоєму співчутті. Саме любов і співчуття не керовані бурхливими емоціями, не приправлені холодною нотою цинізму дають нам найбільшу силу.
Чому?
Тому що це єдине почуття, що необмежує тебе. Єдине що дозволяє тобі мати моменти слабкості, смертельні для гордості, та моменти сили й незалежності, неприпустимі для спотвореного кохання та вічної подруги ревності. Це те, що по справжньому робить твою душу вільною. Те, через що совість повертається в свою тінь задоволено посміхаючись.
Те що по справжньому дає тобі крила і моживість щось змінити. Те, що розганяє вітер та хмари в буремній душі. Те, що робить тебе вільним. Те, що дозволяє тобі не перейматись нічим.
Забивати х*й, якщо зручніше.
