Так часто помиляємось у друзях,
Чи в літнім віці, зовсім молоді,
Охопить біль, затисне в грудях-
Лиш раз живемо на землі.
Лиш раз живемо, де образ мільйони,
Мільйони слів непрошених звучить,
І запорука, і прості закони,
Мечем у грудях нам щемить.
Щемить неправда, зависть, сміх,
Щемить зухвальство та підступність,
Та все ж записується гріх,
Не роздається людська гідність.
Нам сліпота вкриває совість,
Затьмарить світ людська гординя,
А ми ніхто- ми порох й попіл...
То ж будьмо кожен, як людина.
Дякую, Леся, за продовження моєї теми.. Вона - актуальна і складна. Є такі люди, що не можуть пробачати, забуваючи про те, що скільки разів у житті їм пробачали. Пробачають люди сильні духом, слабкі - ніколи не пробачуть..
