Спинися друже! Голову схили.
Не маємо ми права забувати!
Життя за волю віддали вони,
Щоб ти і я могли спокійно спати.
Прислухайся до шепоту трави.
То їхні душі з нами розмовляють!
Складати рук не можем нині ми,
Бо Неньку нашу досі розпинають!
За кожен подих втрачений навік,
За кожну краплю пролитої крові,
Сльозу з дитячих, маминих повік,
За не розкрите почуття любові,
Яке вони не встигли донести,
За зламані ще зовсім юні долі,
Не пройдені, перервані шляхи,
За ті батьківські невигойні болі,
Спинися друже…Голову схили!
Ми забувати їх не маєм права,
Тих що за землю рідну полягли,
Солдатам України, вічна Слава!
