Перо моє у сутінках снує,
Не стане на путі його сторожа.
Як кінь баский на сонці виграє,
Йому в темряві падати негоже.
Бунтар з мене фонтаном б'є,
Нелегка то у долі ноша.
Та в тому й є призначення моє,
Що кінь, я... то бджола робоча.
Рубати правду... - то моє,
Хай не дрімає шушера ворожа.
Убивче слово, - швидше зогниє,
Бо сила слів моїх, пророча.
Талант мій, Ангел береже,
На іншу моя доленька не схожа,
Підкову мою істина кує,
Бо в ній присутня іскра Божа.
Ганю... ми поети. А поети не потребують жидівсько-холуйської потреби в одобрямстві "подобається". Мені соромно за цю графу. За нею ховаються холуї і вороги. Чи мало нас прикривали?. ...досить. Я не Віталік. Тож я її віднині не признаю. Вона мене принижує. Маю гідність. Дід Миколай.
Ганю... ми поети. А поети не потребують жидівсько-холуйської потреби в одобрямстві "подобається". Мені соромно за цю графу. За нею ховаються холуї і вороги. Чи мало нас прикривали?. ...досить. Я не Віталік. Тож я її віднині не признаю. 
