о, все те моє майбутнє, бачу, кипить
і перемішується. чи не поважний поступ,
як для шістьох божевільно щасливих тижнів:
пора пекельних жнив, гарячих дивовижнів
і подвигів для совісти. що вона робить? –
спить.
я дещо недобре вчинив, слава богу:
я нічого не боявся, а вчинив кримінал,
за яким вже нічого, лиш ганебний фінал,
і тепер залишається боятися всього.
наприклад, мене лякає
телевізор, бо там пояснюють,
скільки, яких і всіляких на мене чигає
страхів, небезпек, підробок, фальшивок
а навіть і сонячних – ти подумай – ударів;
і навіть падучих зірок, і оддитивних ідей,
і навіть розумних слушних – з них не буде вже
ні молока, ні яєць, ні людей, –
ні мислителів, ні пролетарських мучеників.
скільки цікавого, скільки бридкого,
скільки гарного теж і всілякого! житиму, слава богу.
поглянь мені в око, як дивляться в мікроскоп,
поглянь мені в инше, як дивляться в телескоп
– може, побачиш там пепсі-колу з кубиками льоду,
може, ток-шоу, де підіймають якісь питання,
а може, зі смолоскипом істини американську свободу,
де наша перша зупинка, нехай вона буде й остання;
і навіть живих боба марлі та боба ділана,
що мають для тебе лиш святі побажання.
а може, побачиш у всесвіті землю
квітучу й розкішну, ще до потопу,
а може, ще й сам потоп, як лагідна хвиля несе
перелякану трохи зніяковілу европу,
що потупилася покірно
і згодна тепер на все.
я дешевший, як шопінг
історичного дня розпродажу,
я дешевший, ніж туристичний,
і військовий, і географічний,
– і навіть похід в кіно.
я напружу всі вулиці. вже й на балкон виходжу,
лиш позіхну: ви покручені? плекайте собі харизму,
бо тепер час війні, час кохати шокуючи. –
я згуртую громадську думку під прапором позитивізму,
а весь політичний вертеп
і культурне бомонд-порохно
вишикую, не вишукуючи,
як робив колись нестор махно.
люди в нас досить дивні, і якщо десь побачиш у натовпі,
як в тумані, наприклад, диригента фальстафа,
чи гендальфа без капелюха, чи й самого маскарад-магараджу,
то вже буду не я;
я вже не я давно.
авжеж, я кажу, хочу жити: а без тебе не так, як з тобою,
ах, з тобою вже й так вакарчук. ну то й що? хай здається без бою
за твором: I Wanna Live, Iggy Pop
ID:
745945
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 13.08.2017 20:24:37
© дата внесення змiн: 13.08.2017 23:04:14
автор: norton
Вкажіть причину вашої скарги
|
мне нравится то, что ты пишешь и это всегда, по умолчанию, даже если я не говорю
Вакарчуку икнулось
