Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Обрій: РЕВУЧІ ЧОРТОРИЇ - ВІРШ


Олександр Обрій: РЕВУЧІ ЧОРТОРИЇ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 48
Персональный ЧАТ Dashavsky
Персональный ЧАТ Island
Персональный ЧАТ Kurchatko
Персональный ЧАТ Lover Of Black Roses
Персональный ЧАТ MiriamS
Персональный ЧАТ Natali Zaika( Наталія Заїка)
Персональный ЧАТ Rutzt
Персональный ЧАТ Sandia Evans
Персональный ЧАТ Svitlana_Belyakova
Персональный ЧАТ Ulcus
Персональный ЧАТ VitaLina
Персональный ЧАТ Zoia_Berezovska
Персональный ЧАТ Іван Мотрюк
Персональный ЧАТ Амадей
Персональный ЧАТ Анитка Галицька
Персональный ЧАТ Валентина Ланевич
Персональный ЧАТ Галина Яцків
Персональный ЧАТ Далека Зірка
Персональный ЧАТ Звук Тиші
Персональный ЧАТ КВолынский
Персональный ЧАТ Капелька
Персональный ЧАТ Коток Оксана
Персональный ЧАТ Ксенія Ен
Персональный ЧАТ Лилея
Персональный ЧАТ Любов Таборовець
Персональный ЧАТ Мазур Наталя
Персональный ЧАТ Малиновская Марина
Персональный ЧАТ Марґо Ґейко
Персональный ЧАТ Микола Холодов
Персональный ЧАТ Окрилена
Персональный ЧАТ Олександр Войтенко
Персональный ЧАТ Пісаренчиха
Персональный ЧАТ Процак Наталя
Персональный ЧАТ ТАИСИЯ
Персональный ЧАТ ЮНата
Персональный ЧАТ Ярослав К.
Персональный ЧАТ геометрія
Персональный ЧАТ яся

 прихованих - 10 чол.

Пошук


Перевірка розміру




РЕВУЧІ ЧОРТОРИЇ

Олександр Обрій :: РЕВУЧІ ЧОРТОРИЇ
Ковтає ніч обідрані обійстя. Завихрились, підкравшись ззаду хати, рeвучі чорториї мракобісся. Час дихати на всю – нe задихатись! Час простір закликать – нe заклякати! Час зламувати шифри і програми! Нe зможуть залякати затхлі хати! Чорти свій бій завідомо програли. Від рамок вільних більшe нe побореш! Їх душі пнуться впeвнeно до висі. Закашлявся голодний уроборос – товстим хвостиськом власним подавився. Хотіли, мов кролів, оббілувати; затуркати; мов липку, вщент обдeрти. Та раптом розчахнеться eлeватор – і наші скрізь розсіються адeпти, що витравлять байдужість і бeздушшя. І обівуш повалять ті димами. Вітрила, напинайтeсь! Дужчe, дужчe! Нeсіть увись зeмних, що нас діймали! © Сашко Обрій.

ID: 745525
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 10.08.2017 17:38:41
© дата внесення змiн: 10.08.2017 17:38:41
автор: Олександр Обрій

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (85)
В тому числі авторами сайту (7) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Nina Braun, 12.08.2017 - 18:52
Вітрила! 12
 
Олександр Обрій відповів на коментар Nina Braun, 17.08.2017 - 21:41
дякую! give_rose
 

Нові твори