Які ви щасливі!
Очі в очі всього лише мить.
Чи може назавжди?
Тепер вже назавжди…
Як серце болить!
Ще мрії іскряться, усе попереду
І стриманий сміх.
-Побачимось завтра!
Яка тут проблема?
Слова – оберіг.
А «завтра» спливало гарячим металом
І кровʼю війни
Гриміло, рубало, безжально зʼїдало,
Мов рій сарани.
До дерева руку- наснага у тіло,
Усміх молодий.
А листя востаннє тобі тріпотіло :
«Живий ти, живий!»
Дим ладану в очі безстрашні і щирі.
Любов крізь сльозу
Я гнівно прошу у безхмарного неба
На вбивців грозу.
Квітеть 2017