Я прийду серед ночі грозами,
Розбужу всі вулкани пристрасті.
Ти блукатимеш тими дорогами,
Ти шукатимеш свого місця.
А я в венах тектиму лавою,
Обпікаючи нагі душі.
Буду доброю, і лукавою,
А ти будеш як риба на суші.
Я губами ніжно торкатимусь,
І не не дам тобі зовсім спати.
На початок знов будем вертатися,
Я тобі розкажу як кохати.
Я не стану твоєю єдиною,
Бо лишатись не маю права.
Я піду за гірською лавиною,
Ти бажатимеш мого стану.
Я залишусь у твоїй пам'яті,
Найсолодшою в світі мукою.
Із світанком мене не стане,
Відпускатимеш мою руку.
Я піду, хоч як ти благатимеш,
Залишитись мене попросиш.
А ти істини тої не знатимеш,
Щезне все як ранкові роси.
І як ніч перейде у право,
Я прийду серед ночі грозами.
Будеш губи свої кусати,
А я буду колючою розою.
Я навчу тебе в казку вірити,
Пожалію і покараю.
А ти будеш про мене мріяти,
І кричатимеш в слід кохаю...
А я буду лиш гратись долями,
Пригадай всі своє трофеї.
Помінялись з тобою ролями,
Знаєш, дуже цікава ідея.
А ти думав, що світ цей крутиться,
Так як ти цього забажаєш.
Ну і хто з нас тепер вже мучиться?
І в агоніїї цій згорає....
Ps® ти так красиво грався долями,
І думав, що нема відплати.
НАДІЯ КИШЕНЯ 23.07.2017.
