Я приїхала в Карпати
З братом повідпочивати.
Гори там такі красиві,
Небеса блакитно-сиві.
Он в горах журкоче річка,
Вдалині росте смерічка.
Справжнім скарбом України
Люди звуть карпатский край.
Зелен-серденько країни
Буйно квітне,як розмай.
Хто не був ще у тім краї,
Дуже раджу--побувай!
Прогуляйся гірським плаєм,
В полонину завітай.
Різнотрав"я там буяє
Та приваблює отар.
На трембіті хтось десь грає,
Певно--то гуцул-вівчар.
Люди там неначе світлі,
Дуже чемні та привітні.
Діалект у них є власний
І,до речі,дуже класний.
Отож,милий,любий друже,
Їдь в Карпати,та мерщій.
Вір мені,там гарно дуже.
Їдь же, а не тільки мрій.
Холодова Дар"я
Учениця 3-В класу
ХСШ №114,м.Харків
30.08.2016 р.
Вітаю Вас,пане Миколо.Ви-щаслива людина,маєте таке гарне продовження роду.Найвища оцінка Вашій онучці-патріотці 5/5 .Любов до України у кожному слові чудового вірша.Творчих Вам успіхів і любимій онучці .
Щиро дякую, пані Людмило! На превеликий жаль останнім часом у Дашеньки помітно пригасає інтерес до творчості на поетичній ниві. Не втрачаю надії на покращення ситуації.
Хай згинуть всі війни, розлуки і муки!
Натомість хай квітнуть в нас діти й онуки! Щира Вам подяка, Валентино Григорівно! Дашунька дуже зраділа, що її похвалила вчителька. До речі, улюбленими предметами у неї в школі є українська мова і математика. Добра Вам!!!
Дуже гарний вiрш у вашоi онучки, Миколо. Якраз у рядках таке поеднання вiдбуваеться Галичини i Cлобожанщини, братання так зване.
Тiльки от чому саме серце? Зазвичай серцем називають регiон, який у центральнiй частинi краiни знаходиться. А якщо чистi, свiжi мiсця, так бiльше до них пiдiйде назва - "Зеленi легенi". А також у 5 рядку - все-таки набагато правильнiше вжити слово "дзюркоче", а не "журкоче" - "Он в горах дзюркоче рiчка". А у 17 рядку словосполучення "хтось десь" якось не зовсiм звучить. Може тут, аби яскравiше звучало, слова "десь грае" замiнити на "заграе" - "На трембiтi хтось заграе".
Щира Вам подяка, пане Дмитре, за Ваш візит, приємний коментар і за слушні зауваження. Словосполучення "Зелене серце України" Даша чула від когось із місцевих жителів того регіону, де вона перебувала. Слово "журкоче", як на мене, має право на існування як похідне від слова "журкіт", тобто монотонний звук від хлюпання води (див. 3-томний Тлумачний словник української мови). Стосовно "хтось десь" варто подумати.