Буває, все в житті сторчма,
І що не день ─ здається, гірше,
І свіжих помислів катма,
Щоб розродитись хоч би віршем…
І фрази, штучні та масні,
Під серцем колють, мов рапіри!..
І крапля ницої брехні
Руйнує океан довіри.
Необнадійливий прогноз
Передбачає шквальний вітер,
А ти, рятуючись від гроз,
Не знаєш, де себе подіти…
Шукаєш вірного плеча
І розуміння, і розради…
Одна малесенька свіча
Пітьмі суцільній не зарадить…
Та просвітлить буття твоє
І вкотре дасть міцне опертя.
В житті з усього вихід є,
Немає виходу зі смерті…
Знайома ситуація, Наталочко...І коли думаєш про хороше, то все летить, чомусь, шкереберть... Ото ж в народі кажуть: надійся на хороше, а про погане не забувай.
...світло у темряві світить і темрява не поглине його - приблизно так у Євангелії від Йоана нагадали цим віршем (скоро липень... але - не можу наполягати... так хіба - цікавлюся здалеку - знаєте ж до чого я оце?..)
вразили. я "позичила" у Вас назву твору, сподіваюсь, що не зіпсувала настрою твору, а лиш додала каламбурної іронії: Буває, все в житті сторчма,- а інколи немає й "сторчу"
Так, Наталочко, бувають справді складні ситуації... Але кажуть, що людині даються тільки ті випробовування, які вона здатна перенести. Дякую тобі, дорогенька!
Дуже знайомий мені до болю психофізичний стан... Вихід звісно є, але не кожен до цього виходу дійде, хоча кажуть, що існує вічне життя, то виходить що вихід є всюди і завжди?