Замовте слово за поетика,
Не пожалійте добрих слів,
Не поспішайте ставить хрестика,
Якщо він в чомусь не дозрів.
Бувало й вам колись авансом
Давали плату за труди,
Не убивайте своїм прайсом,
Нехай ростуть його сади!
Нехай квітує диво-квітка,
Цілющих слів дощі ідуть,
Щоб він не був, мов та сирітка –
Його поетом ще назвуть.
Його ім’ям назвуть ще зірку,
Ви дайте шанс один лишень
І не чіпляйте свою бірку
За світлу щирість одкровень.
Щось Вас вразило, напевно, Людочко? Звичайно, шанс має бути в кожного. І Ви, і я - прагнемо вдосконалення, і це добре помітно у наших творах, я впевнена. Пробачте, якщо щось не так.
Так, треба всім дати шанс і в усьому допомагати, адже кожна людина чекає підтримку. З першого разу не завжди виходить, але всі прагнуть удосконалення. Недарма кажуть, " вік живи, вік учись."
Повністю з Вами згодна. Я свої вірші, особливо написані на початку своєї творчості, всі редагую, переробляю. І нинішні не вважаю досконалими. Але завдяки сайту і багатьом поетам, вчуся потихеньку. І якби не сайт, прогресу не було б. Хоч межі досконалості не існує. Тому вдячна всім поетам, хто підтримував мене у моїй творчості. Може з часом я буду і нинішні вірші редагувати і переробляти. Краще чимось займатися, чим на лавочці сидіти. плести плітки і жалітися на життя. Тому ваш вірш, пані Людмило, дуже актуальний.
Людо! От ти молодчина, підняла таку важливу тему... Я ніколи не принижувала тих людей, які писали не дуже.. Завжди їх підтримувала.. Хоч знаю таких, які проганяли із сайту тих, хто слабенько писав.. Багато покидали сайт, декого я рятувала...
Дякую тобі за такий вірш..