Булат Окуджава.
Мой мальчик, нанося обиды...
Мой мальчик, нанося обиды,
о чем заботятся враги?
Чтоб ты не выполз недобитый,
на их нарвавшись кулаки.
Мой мальчик, но – верны и строги -
о чем заботятся друзья?
Чтоб не нашел ты к ним дороги,
свои тревоги пронося.
И все-таки, людьми ученый,
еще задолго до седин,
рванешь рубаху обреченно,
едва останешься один.
И вот тогда-то, одинокий,
как в зоне вечной мерзлоты,
поймешь, что все, как ты, двуноги,
и все изранены, как ты.
__________________________________
Випадково натрапила на цей вірш... Життєвий, правдивий,
повчальний... Прийшла до висновку, що не всіх можна називати
друзями. Є у мене вірні друзі на сайті, і
в особистому житті.. Я хочу їм подякувати за їхні добрі серця, за
підтримку, за розуміння.
Дякую Вам, МОЇ ВІРНІ ДРУЗІ, за те, що ви є у моємі житті!!
Я вас ніколи не зраджу і не покину... Я Вас ЛЮБЛЮ!!!
Булат занадто песиміст і мізантроп. Ні водою, ні вогнем ми не користуємося так часто, як дружбою. Тільки уміти вибирати, а вибравши не розкидатися з-за дрібниць. .
Дякую, Надійко, і за вірш Булата Окуджава, і за твої побажання. Недаремно ж кажуть: коли немає пісні на устах, на них сідає туга, жаль чи страх; коли ж немає друга в очах - туга... tender:
Я зворушена Вашими, Надіє словами.Я недавно на сайті але так люблю читати наших авторів і рада коли Вони заходять до мене в гості.Будьте щасливі і наснаги Вам!