Мовчання лилося піснею,
Застигло кам’яною молитвою.
Натужними порухами небо
Іскриться,
Щоб кожна крихта сягала
Глибинних чудес.
Найбільше з них – то душа твоя,
Що величною стає в піднесеному стані,
А коли ти любиш,
Вона перестає бути безіменною.
після "душа твоя" не той розділовий знак, – або можна далі ( пропущене ) "бо" тощо; а "душа твоя" – сентиментальна інверсія. краще без сантиментів: "твоя душа"
не про ті? ну тоді то поетична сентиментальність. чомусь помилково вважається, що у віршах порядок слів має бути незвичайний, небуденний. але то вже стало звичаєм: такі інверсії. краще, коли мова природна, неперекручена
Кожному своє) Немає чітких рамок для поезії, навіть мовні рамки часто пасують перед нею, звісно, якщо вона виправдовує це своїм наповненням. На це не претендую, та, як написалося, то так і буде. Вам укотре дякую за таку увагу!
не дякуйте. ага, виправдовує. то в вас тепер така думка виникла чи вже готова була? такі інверсії вважаються небажаною сентиментальністю. – а ви й не знали того. тепер знатимете)
ні, не хочу. знайдіть мені в интернеті статтю майка йогансена про поетику – забув, як називається. я не знайшов, а лиш статтю про неї. чи то ціла книжка? знайдіть, як матимете гумор відповідний. здається, там слово "версифікація" в назві присутнє