Он небо злилОсь з волошками,
У темряву дихає сич,
На присьбу скотився гілками,
Вложився ДРІМКО горілиць.
Втихав, задивляючись літом,
Лозою торкаючи став,
Підвладним, чарівним світом,
Замріяний, тихо дрімав.
І марились райдуги в грозах,
Травиця шовкова в вінку,
Та давня, весняна мімоза,
Ті яблука, стиглі в мішку.
Лелека, вмощений на комин,
У рясті кумасі- жабки.
Сопів собі в вуса гомін-
Нікому не було журби.
Молока лилися рікою,
Худоба вдивлялася в сни,
Мурлика гуляв під сосною,
Шуміли в піснях ясени.
Воли ув загоні ревіли,
Рогатий, їх місяць, кремсав,
Ліси верховіттям багріли:
За обрієм день знов чекав.
У танцю в'юни, в очереті,
Закохані світлом заграв:
У світі земнім, мов портреті,
ДРІМКО, свої сни малював.
атмосферно 
