Деніелові.
моє маленьке кохання
ходить босоніж
травою сухою пожовклою
ніби моє волосся
моє маленьке кохання
обіймає ще меншими руцями
шиплячого рудого кота
за себе удвічі більшого
рятуючи від нахабних сорок
що хочуть скубнути того за хвіст
моє маленьке кохання
плаче обхопивши руками коліна
я сідаю поруч
намагаючись стати такою самою
маленькою
я питаю що сталось
мій Маленький Принце
він відповідає
сумішшю перської та англійської
що з ним ніхто не хоче бавитись
я зліплюю докупи слова
із арабської української польської
німецької та російської
він не розуміє нічого
але посміхається
я бачу білу півонію в його очах
рудого кота
і посміхаюсь навзаєм
усмішка - універсальна мова
навіть коли ми із різних планет та життів
єдиний надійний місточок
піднятих догори
кутиків вуст
він питається
довірливо щиро тремтяче
зі сподіванням
чи я вийду за нього заміж
я кажу
обов'язково
як тільки ти подорослішаєш
а коли це буде
дорослішання
чи скоро
я відповідаю що так
скоріше
ніж знову розквітне
біла півонія -
я брешу
бо не хочу
розбити
його крихітне дитяче серце
він сміється
мовляв
тоді я буду гарнішою
за неї
за його білу півонію
я посміхаюсь
але про себе
говорю
не дорослішай ніколи
мій Маленький Принце
мій маленький Румі
