Світлій пам’яті дружини
Вірі Павлівні
До тебе тілом і душею
У темні ночі й світлі дні
З любов’ю й думкою своєю
Завжди бажалося мені.
В цей день тобі вісімдесят
Та роки є, тебе немає.
Твоїх любимих онучат
Тепер один я обіймаю.
Сьогодні, в твої вісімдесят,
Замість тебе, я хрест цілую,
У серці - щем, в висках - набат,
Караюсь, мучуся й горюю.
Гріх нам збиратись за столом,
Бо не пройшли сороковини,
Хоч і повита вічним сном
Душа між нами іще лине.
Не потривожу цей політ,
Хай із святими упокоїть,
Ми були разом стільки літ,
Що це свідомістю знеболить.
Любила і була любима,
Діти й онуки поховали:
Доля твоя була щаслива –
Назавжди першою осталась.
Нині було б вісімдесят
Та серце битись перестало.
Ти найгарніша із дівчат
Й жінок таких на світі мало.
У щасті й горі кожен сам
Свій шлях на спокій обирає,
Рідним і друзям, їх словам
Вдячністю щирість проявляє.
На що не глянь - в горлі комок,
Живе все й дихає тобою.
До ювілею був лиш крок
Та й той забрала ти з собою.
Ми не святкуєм. Відзначаєм
З любов’ю, вдячністю і сумом,
Добрим словом поминаєм:
Вічна пам’ять, тяжка дума.
30.05. 2017р., Лозовий Яр - Київ
