На роботу спішать люди,
На навчання діти.
Шум і гамір скрізь і всюди.
Нема де подітись.
Кольорів – тьма. тьма силенна
І усі у русі.
Мов ріка, що безіменна
Та в живому дусі.
А крім того, ще й машини
Шмигають як миші,
Отаке місто щоднини
І нема там тиші.
А в селі друга картина
І другі порядки:
Тихо в школу йде дитина,
А жінки на грядки.
Господарі клеплять коси,
Чи женуть худобу,
Витирають в роси ноги,
Коли йдуть додому.
А на призьбах, біля хати –
Старики бувалі,
Теж працюють без оплати
Й згадують печалі.
Хто з квасолев має справу,
Хто товче горіхи,
Є й такі, що з курми вправу
Роблять для потіхи.
Кожний знає що робити,
Куди руки впхати,
Щоби даром не сидіти,
Можуть й заспівати.
Отаке село щоденне
В нас на Україні
І таке життя буденне
Випало людині.
І тому ми, українці,
Славимось у світі,
Що не живем, як індійці,
Сонечком пригріті.
А шукаєм все роботу
І в зимі і в літі,
Навіть в свята ждем турботу,
Щоб гостей зустріти.
