Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сіроманка: Ірина Вовк. "МАСКАРАДИ ІСТОРІЇ" (драматичний діалог) - ВІРШ


Сіроманка: Ірина Вовк. "МАСКАРАДИ ІСТОРІЇ" (драматичний діалог) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 25

Пошук


Перевірка розміру




Ірина Вовк. "МАСКАРАДИ ІСТОРІЇ" (драматичний діалог)

Сіроманка :: Ірина Вовк.
(драматичний діалог, навіяний знаменитим вальсом Арама Хачатуряна) Вона: - Всі драми починалися з любові… Він: - … І врешті доходили до безумства – згадай безумну з горя Клеопатру, коли убили Цезаря, а втім – вона привела в світ Цезаріона… Вона: - Був першим – Юлій, далі йшов – Антоній, а третім стати мав – Октавіан… І лиш за тим, щоб взяти перемогу над жінкою, царицею Єгипту, що владою зрівнялася Ісіді, котру безмежно полюбив Озіріс. Він: - Озіріса підступно теж убили… Вона: - Трагічна колісниця Часу Смерті споконвіків зненацька настигає, не промина ні царственновеликих, ні сонцеликих, ні рабів німих… Він: - … Та Колісниця відпускає людям і час тріумфу, і часи вигнання, і кам’яне заточення зневаги, і морове́ пустелі забуття – Цезаріон лишився сиротою, пірнув і світ слідами каравану – не тим ким був, а в масці чужоземця… Антоній згинув не на полі бою, один супроти військ Октавіана, а втікачем ганебним, безталанно – в гробниці, у цариці на руках… Вона: - А все ж сліпуча Доля Клеопатри принесла в Рим огненну Колісницю, повергла ниць свободолюбних римлян красою тіла в золоті одеж! О… це була небачена поява, Відколи, кажуть, Рим стоїть наземно, щоби схилявся на коліна Цезар в тенетах у наложниці-жони… Він: - Тенета ті звели його в могилу… А Клеопатрі готувався інший, не менш блискучий в’їзд у царський Рим – позаду колісниці, в дранім шматті, босоніж, із запиленим лицем. Вона: - Ісіда би цього не допустила! Вона величну вготувала смерть, пославши Клеопатрі в винних гронах змію-Рененуте́т… і та богиня в облаченні зміїної отрути царицю від зневаги врятувала, вона її босоніж привела у царство Ра, що на полях Іалу – в Ладді безпечній Вічності… Він: - Туди ж в свій час прийшла цариця Ніфертіті, дружина фараона Ехнатона… Вона: - Ах, Ехнатон, направду, був огидним: Яйцеголовий, з дутим животом і куцими ногами… епілептик… та ще й єдинобожний єретик, що кинув виклик святищу Амона і, наче змій юродивий – Апоп, порушив богом вкладений порядок! Він: - За це богиня істини – Маа́т його скарала неміччю і смертю, а його доньок наділила теж юродивим вінцем «яйцеголових»… Отак, мовляв, воздасться боголюдям за грішних тіл кровосумісний шлюб! Вона: - До чого ж тут красуня Нефертіті, що проводжала Сонце на спочин у храмі надвечірньої молитви* – могутня жриця, праведна жона, додам іще… багатодітна матір… Який хосен в каліцтві віднайшла: чи ж тільки місце поруч фараона, чи, може, й тут замішана любов?! Він: - Назвемо так: це «драма полювання»… Вона: - (Подумати, звучить майбутній Чехов! Він влучно теж цей термін обіграв). Він: - ...Сам Ехнатон дружину вибирав, а Нефертіті не була донькою царя Аменхотепа Третього, престол же в Єгипті успадковують жінки… Вона: - До речі, фараон Аменхотеп дав сину приклад власним вільнодумством: у «Сінях Ра»** йому була жоною не царська спадкоємиця, а Тія, сама із роду провінційних жриць, у шлюбі – лучезарно можновладна… Він: - А Нефертіті була «дуже знатна», хоч зовсім юна як на вік цариць, коли її уклали в шлюбне ложе, сповняти материнський заповіт… Нести життям оновлений живіт в небесну тінь склепінь Ахетатона*** - плодюче сім’я мужа Ехнатона. Вона: - Хвала богам за дар земного плоду, за парний знак життя, за насолоду! Він: - … Отак молилась, певне, Нефертіті… Вона: - ... Та, що ніколи не булла в лахмітті… Він: - Юродиві любовних зазіхань у масках мумій древнього Єгипту, міфічні тіні в нетрях манускрипту – обривисті історії кохань – пожадливі на кров, як рик Махеса****, усі – від Мини, Хафрі – до Рамзеса… … Вселенська тризна запалила свічі!!! Вона: - Облишмо, любий! Йдім в середньовіччя. А там своє: «Ізольда і Трістан», постава честі, рицарські романи, підспудні ігри, в’їдливі омани… Він: - ... а понад тим – жіночий ніжний стан… Вона: - І тут трагічний маскарад, Романе – двобій душі і тіла, похіть, лють, двірські інтриги і малі інтрижки… Він: - … щось на зразок моральної відрижки – любовних драм дражлива каламуть… Вона: - … «Плащі і шпаги», святості, сутани… Він: - А серце де ж? Вона: - Воно повсюди, пане, його проймає безустанна дрож! Він: - ... Потьмарення ума, шляхетна лож! Очей і губ сценічні феєрверки – примарні пухи рваної ковдерки… Вона: - А як же дів сяйних надхмарний хор? А де взивання Данте Беатріче, а ще благальний погляд крізь сторіччя на Есмеральди вкрадений Собор. що там і досі дзвонить Квазімодо, явивши світу тіл криву природу і лиш душі невинну чистоту… Він: - Невинність обирає самоту – і німоту Сікстинської Мадонни, а блуд пасе похилі плечі донни, що знемагають поруч чоловіка. Мовляв, нащо мені цей недоріка, коли чатує нишком Дон-Жуан, що кинеться на лоно шлюбних Анн, забувши віщий поклик правди-месті… Вона: - … Надгріб’я суть найвища поза честі… (О каменя застиглий стигматизм)! Ти вихором промчав повз класицизм, А там уже й Відродження, мій друже! Він: - Хай згине блуд в пекельнім осоружжі! На добрий день, епохо почуттів, Експресії, натхнення і польоту… Вона: - А все ж не застраховані від льоду ні грації, ні німфи, ні зірки – у шалах віхол скупані жінки… Він: - … То пропікає простір крізь віки маною криги посмішка Джоконди… (Поза шкалою вимірів і моди жага митця, що світоч упіймав!) Вона: - … Чи ж він кохав Її, чи ж він кохав? Фантазія, облуда, повнолуння – У задзеркалля вкраплений сатир! Відкинь рум’янець, залиши пунктир – і в красеня обернеться красуня – чи сам себе увіковічниш ти?! (Метаморфоз несходжені світи – дурман, чи ні?.. А й публіка свідома: це Оргія, Содом, Цоар, Гоморра…)***** Він: - Можливо й так… А, може, просто втома, роздвоєння у пошуках мети – проміж кінцем початку Я і Ти, а на часі – «Останній день Помпеї», Везувію бурлящеє нутро… Вона: - Кров стигне в жилах… Здиблене перо… Атлантами розчавлені алеї… Слова признань… Конвульсії конання… Це оргія!.. Він: - … Це маскарад кохання – Киплячих магм нестерпні почуття!!! Вона: - … Плакуча крапля… Воля до життя – могучий зойк чийогось безталання крізь призму часу чутний – дивина! Оглянешся: вогонь… пітьма… руїни… Ось дим – чужий. А ось де – з України… Тут полини, козаччина, війна, вродливої вдови сльоза совина… Співає «Засвіт встали» Чураївна, а Гриць собі із Галею гуля… Він: - … Коли ж то радість рветься – «ой-ля-ля!» - бо ж незабаром гратимуть весілля… Похміллю – гімн! Нехай живе похмілля, Допоки виїсть скроні сивина… Хутчій вина! Хутчій сюди вина! (Здоровну чару виллю позад себе!)… Вона: - … Тш-ш-ш!... … Стуліть уста плющем увиті склепи – он Мотря похилилася сумна до пліч старечих гетьмана Мазепи – і, боже збав, хіба ж то їх вина, що Доля ними завертіла круто?.. Похміллю – гімн… Хоча воно й отрута, Любовним чаром випита до дна… Він: - … Весілля, кажеш – он труна стоїть!.. Вона: - Утішся, душе, поки лихо спить, допоки ще снують блаженні тіні… Маруся Гриця також отруїть… Він: - … Предивний світ у луннім мерехтінні, предивних рис зчудований парад із пристрастей людських, порочних вад – підступності, і підлості, і зради, і цівки запізнілої досади, що Бог тебе намарне покарав – украв твоє єдине тихе щастя… Вона: - Стражденному на небесах воздасться! Він попливе на райській каруселі у Сад Пісень, до щасної оселі… Так урядив Великий Щезник – Час! Ми смертні – в Нім, та Він – воскреслий в нас! Він: - … А я волаю щастя на землі! Я йду на Ви… Я так тебе кохаю… Я викликаю час на топірці!.. Вона: - …Утишся… Бачиш перстень на руці… Магічне коло – ми зайшли у темінь… Він: - Яка печаль… Яка на серці щемінь… Вона: - А ти – бунтар… розбитий князь Арбє́нін… Твоя душа – сум’яття і безлад… Він: - … За вікнами рясніє снігопад, і б’ється в шиби Доленька лукава, чиясь тендітна постать, чи мара… Вона: - Історія, як плин віків, стара – і маски ті ж, і та ж забава… Він: - Почнім спочатку! Буду вельми рад згадати тексти давніх серенад: «Прилинь, прилинь, княгине величава!» Життя – то гра… Вона: - … Всесвітній Маскарад!... (Голосу набирає однойменний вальс Арама Хачатуряна). __________ *1 «Проводи Атона на покій» - сонцепоклонний храм Атону в місті Ахетатоні, збудований Ехнатоном, де головною жрицею була Ніфертіті. *2 «Сінь Ра» - храм в Ахетатоні, присвячений матері Ехнатона – Тії. *3 Місто Ахетатон – «Небосхил Атона», столиця культу сонцепоклонників бога Атона при царюванні Ехнатона і Нефертіті. *4 Махес – кровожадібний бог, син Баст – бог грози, бурі, тьми, вітру. Зображався левино-головим чоловіком з короною на голові. *5 Міста в Сенаарській долині, заселені нечестивими людьми, стерті Господом з лиця землі. (Зі збірки"...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)

ID: 733799
Рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 17.05.2017 09:11:35
© дата внесення змiн: 17.05.2017 10:57:29
автор: Сіроманка

Мені подобається 7 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Світлана Моренець, Евгений Познанский
Прочитаний усіма відвідувачами (442)
В тому числі авторами сайту (9) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Елена Марс, 17.05.2017 - 18:30
Нічого собі!!! Це ж стільки праці в цьому творі! Вау!!! Ви велика молодець! Відчуваю себе проти вас маленькою такою мурашкою, яку хіба в мікроскоп можна побачитиsmile apple
 
Сіроманка відповів на коментар Елена Марс, 17.05.2017 - 19:32
16 )))... а я Сірою Мишкою-Вовчиком...))) 16
 
Фундаментальна праця! hi
Чудовий задум – через ніби-то невимушену бесіду Ніни та Арбєніна пройтися по історії тисячоліть. Найбільше вразила глибина знань історичних осіб Єгипту (після відвідин цієї країни сама поринула в її історію).
Браво, пані Ірино! Блискуче! clap flo12
 
Сіроманка відповів на коментар Світлана Моренець, 17.05.2017 - 15:13
16 Дякую, будьмо знайомі! 16 flo31 flo34
 
12 12 12 16 16 16 give_rose give_rose give_rose
Слів в мене немає! Це шедевр! Я сам історик, до речі - тема одної з моїх курсових робіт була пов'язана із царицями Єгипту, тож можу засвідчити глибину і точність вашого знання історії, але тому поезія і є поезія, що вона не суха наука, а мистецтво, які освітлює і оживлює усе до чого торкається, тож я у захваті від краси ваших рядків, від їх глибини і сили. Вклоняюся вам за цей твір. Додаю у обране його. Вибачт, я чомусь розвилювався, тож може щось і не так у мене вийшло, але у вас вийшов геніальний твір!
 
Сіроманка відповів на коментар Евгений Познанский, 17.05.2017 - 15:12
16 Я дякую, що відгукнулися! Я сама небайдужа до цієї речі - вона вже два рази ставилася на сцені - виходить чудова міні-вистава 16 16 16 flo31 flo35
 
Джин, 17.05.2017 - 09:43
12 Крізь час hi
 
Сіроманка відповів на коментар Джин, 17.05.2017 - 10:54
31 ...і Простір... flo31 flo35 flo34
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  ревнувати
Ксенія О: - Кохати через край
Синонім до слова:  ревнувати
Genyk: - Очманілювати
Знайти несловникові синоніми до слова:  ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  дерево
Genyk: - ПТАХОДІМ
Знайти несловникові синоніми до слова:  дерево
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Звичка
Юхниця Євген: - Супер!!! Дуже цікаві у всіх слова!́
Синонім до слова:  звук
Genyk: - Тишорух
Синонім до слова:  зайнятість
Genyk: - Часоповинність
Синонім до слова:  звук
Master-capt: - Тон. Нота. Грім. Відлуння.
Знайти несловникові синоніми до слова:  пульт телевізора
liliylo: -
Синонім до слова:  зайнятість
Svitlana_Belyakova: - убивця часу
Знайти несловникові синоніми до слова:  зайнятість
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  звук
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Звичка
Cвітлана: - ритуал
Синонім до слова:  Звичка
геометрія: - надбання
Синонім до слова:  Хліб
anna zakohana: - пшонка :D
Синонім до слова:  Хліб
anna zakohana: - житник
Синонім до слова:  пристосуванець
Лісник: - слимак
Синонім до слова:  Хліб
Юхниця Євген: - Запечена пшеничка
Синонім до слова:  Звичка
Анна Клименко: - марутня
Синонім до слова:  Хліб
Анна Клименко: - сонцекруг
Синонім до слова:  Звичка
СУЛ: - практика, манери, стиль...
Синонім до слова:  Звичка
Ольга Ратинська: - Приліпучка
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Пристрасть(має звичку)
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Навичка
Синонім до слова:  Довкілля
Василь Стасюк: - Виднокрай
Синонім до слова:  Звичка
Genyk: - Заїздуля
Знайти несловникові синоніми до слова:  Звичка
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  пульт телевізора
Вячеслав Рындин: - клондайк микробов
Синонім до слова:  пристосуванець
Володимир Осінній: - Верхнього бранець
Синонім до слова:  пристосуванець
dashavsky: - Нахлібник. Ж...лиз.
Синонім до слова:  пристосуванець
Катерина Собова: - :12: Присмоктувач
Синонім до слова:  пристосуванець
Genyk: - Водяний
Синонім до слова:  пристосуванець
Orfey: - Человекохамелеонец
Нові твори