(поетичні мініатюри)
--------------------
Зима
Дерева чорні, чорні ріки і поля
хтось білими зненацька поробив.
Будинки ж білі й хмари почорнив –
у негатив перетворила все зима.
-----------
Здається хвилі заморозились морські –
такі із снігу надуло́ горби́.
Як щогли затонулих кораблів,
ялин стирчать з заметів стовбури́.
-----------
Від холоду сосни на вітрі тремтять.
Навіть тіні в них сині.
Спалахують цятки в повітрі –
це, мабуть, повітряний іній.
Весна
Весняний теплий промінь ще не встиг,
як слід достатньо все кругом зігріти.
В затінених місцях лежить ще сніг.
Та він якийсь старий вже, целюлітний.
-----------
Травневий дощ збиває з яблунь цвіт,
зволожить землю і прикрасить білим.
І радості й печалі млосний гніт
напоїть душу спокоєм тужливим.
-----------
Мене все важче здивувати.
але дивуюсь сам собі –
мене ще здатні хвилювати
ці перші квіти весняні.
Літо
Небо, як велике око, дивиться на квіти.
Із його зіниці – сонця – світло м’яко ллється.
Дощ накрапує сльозами, а земля сміється.
Радісний кінець в весни, бо почнеться літо.
-----------
Я милуюсь барвами лугів,
квітами яскравих кольорів.
Може щось гарніше в світі є,
та мене влаштовує і це.
-----------
Літо. Рибалка. Ставок. Поплавок.
Треба б позбутись домашніх думок.
Та брижами ходять думки по воді
про тих хто зали́шився вдома сидіть.
Осінь
Червоні дуби і оранжеві клени,
жовта береза й зелена сосна,
сині хмарини в блакитному небі –
в осінньому лісі райдуга гра.
-----------
Облітає листя
з дуба і тополі.
Переміна місця –
переміна долі
-----------
З дерев повільно листя опада.
Золота́ва і врочиста ту́га.
Лавка у парку стоїть одна.
Посиді́ти б на тій лавці з другом.
В такій подачі вірші проймають значно глибше, ніж коли просто читаєш текст.
Дякую за приємні хвилини. Гарна робота!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, пані Світлано! Загорівся спробувати себе в жанрі відеопоезії. Але мені не подобається свій голос. Довелося його електронними засобами змінювати.
