верба
у підніжжі пагорба
стоїть синьою свічкою
над зеленою річкою
скажеш: усе навпаки –
то зелена верба
на схилі пагорба
стоїть біля синьої річки…
окуляри
спросоння протри
і зір –
і затіється
суперечка і спір
не на жарт
засвистять словесні фігури,
засліпить азарт
…може, правда запекла й твоя,
але ж ось вона – я
і наче
реально стою, дивлюсь і бачу,
що верба
струменить синьою свічкою
біля підошви пагорба
над зеленою річкою…
міражі, оптичні обмани, рефлекси –
здоровий глузд і спонтанність краси
сторонні
непорушні досвіди
і лінивих нейронів
у мозку бетонні сліди
16.05.2017
так, Наталю, кожен бачить своє і це було б цікаво, якби люди не сперечалися між собою, часто до ненависті взаємної, а завжди до образ, намагаючись довести власну "правоту", а давали одне одному волю... як це роблять мудрі зпосеред нас
дякую Вам і картиночка Ваша славна - якраз річка й зелена, а берег протилежний - виразно синій на ній...
А чому б і ні? От мені небо інколи видається зеленим, а дерева рожевими. І хмари смарагдовими, а кульбаби фіолетовими))) Дякую, п. Валю, за насолоду читати Ваші твори!
колись бачила небо - усуціль помаранчеве, оранжеве, як апельсин - не десь там на захід-сонця, ні, вночі... в криму, неоддалік Феодосії - все небо скрізь над морем - повірити не могла, що таке бачу ну і зірки - то взагалі й казати зайве, бо сама собі повірити не могла, тричі перевірила, чи не сплю - ні, не спала... зірки - були такими великими, як міські ліхтарі і місця на небі не трималися - блукали в тому оранжі котрій куди заманеться... я сховала врешті голову під одіяло - ночувала на пляжі, без намета, під відкритим небом одного разу отаке, Лесю, трапляється зрідка
рада Вас бачити і вдячна Вам за візит і відгук симпатичний Ваш
дякую, пане Василю так... а синя верба - лише гарний і виразний привід
але ж - якби з такою простою істиною могли погоджуватися "забетоновано-нейронні мізки" - що кожен бачить своє і нічого сперечатися - ні... бо кожне має себе за істину в останній інстанції і хоче виправляти під себе всіх і все... це і є повальний тоталітаризм, чи "тоталітаризм натовпу", як те називають психологи
дякую щоранку мимо цієї відверто синьої верби над так само відверто зеленою водоймою іду на маршрут свій знаю, що світло-гра, але бачити гарно і цікаво