Останній березневий ранок
Для талої крижини
Навічно закрив браму
І твого життя.
І ти коханий мій..
Цей світ земний покинув.
Полинув назавжди в вічність,
На небо у святі місця.
Як буревій ввірвалась
Лиха звістка.
Здавалося,
Що перестала дихати і я...
І злива сліз глуха,
Мені сліпила очі
Безсилля рвало живцем душу на шматки.
Весь світ тоді!
Тьмянів в очах моїх.
І наше, прожите життя...
Стікало по вікні дощем холодним.
Так жалісно...
Полум'яніла свічка на столі...
І запах ладану, ще довго панував у хаті.
І ця нестерпна...
Вечірня тиша навкруги до болю!
Я відчувала порожнечу, безпорадність,
Вогненну рану на душі!
До божевілля!...
Я сподівалась на жахливий сон,
З тяжкою втратою змиритися не хотіла я.
...Але не було вороття...
Нам пам'яті печаль не дасть тебе забути.
Не в силах нам змінити світ
Так завжди буде.
Там де початок є...буде й кінець.
Хай світлий шлях у вічність,
Простить, притулить твою душу.
