Я прокинусь одного чудового липневого ранку
Мружачи очі від барвистих сонячних зайців.
Зіб'ю льодянисті роси,пеленаючи ногами трави
А у долині співатиму журливі співанки мавкам.
Буду вдивлятись в безодню безкрайнього неба
Вслухатись у крики цаплі схованої в осоті.
З подивом знову і знову вбачатиму захід
Для мого щастя журливого так мало треба.
Може ти будеш поруч,може будеш далеко.
То ілюзорність лиш твого і мого часу .
Мені не важливо відчувати зараз на скронях твій подих
Мені необхідно прокинутись зранку,до липневої спеки.
