Зачаїлися, заклякли верболози,
затремтіли лячно молоді гілки,
невтямки мені, чому прийшли морози,
і покрились снігом доли і горбки…
І не віриться, що зовсім нещодавно
зеленіли рясно і цвіли сади,
що весна у володіння повноправно,
як ґазди́ня, завітала назавжди…
Може гнів небесний, а чи Божа кара,
це стихійне лихо в розквіті весни,
колобродить снігом, як бліда примара,
зазомбована пародія зими…
Олечко, так влучно написали про нинішню весну! У нас всю ніч сніжило, і аж до обіду...вже й на городі все що встигло зійти - загинуло.... Це гнів небесний - вірно Ви зазначили, за людську жорстокість, за черствість душ...
Гарна Ваша поезія! Олю, добра Вам і теплого сонечка!
Так жаль, що загинули рослини, бо вони ж як люди! Немає гармонії між природою і людьми - вся біда у цьому... Якби бережно відносилися до довкілля, і не лізли, куди не потрібно, то гадаю все було б набагато спокійніше...
За місяць до літа вирує зима на землі,
Сховалися бджоли до вуликів своїх, у гнізда, джмелі...Скинули абрикоси, білі коси запашні,
лише вишні красуються на морозі у весільній фаті
Все має бути вчасно, а те що відбувається не за календарем - аномалія... Будь яка стихія - це біда... На жаль, люди безсилі протистояти їй і навіть прогнози не можуть все передбачити і врятувати від несподіванок...