У місті далекім живе Порожнеча,
Туди навертає наш Шлях,
Вклоняючись ідолам Вічної Ночі –
У місто, де Сонце вставати не хоче,
Що крилами вкрив нічний птах
Блукають безхатченки в срібному світлі
І злодії поміж людьми,
Герої жорстоких казок та повії,
З брудними грошима затислі в події
Поеми "Ніщо у пітьмі",
Ще свідок брутальних містерій і оргій -
Бо істина – дівчина хвора
Чекає на принца, гукає на Бога
Глуха і сліпа, сумна, клишонога
Бреде в темне Завтра з Учора
Краплинами опію пахнуть кондитери,
Справжнє - не завжди солодке -
Сіль замість цукру, замість слів літери
Печивом тим всіх годують пресвітери -
Розум вдягають в колодки
На ратуші ворон довбає печінку
Кричить: «Час минув, Прометеїв!
Спаліть у літописах нові сторінки,
Романи, рукописи, згадки про жінку -
Панують злодюги і геї!»
Надії і мрії на стінах холодних -
Картини з реклами - петрогліфи,
Із пащ пацюків ненаситних, голодних
З костюмів багатих, картатих і модних
Клепсидри стирчать й осцилографи
Пакую валізи в найдовшу дорогу,
Сідлаю коня сивогривого,
Вклоняюсь землі і своєму порогу,
Назад кину погляд, далеко за рогом
Й полину до міста щасливого
Підковами срібними тишу порушу,
Змету словом попіл буденності,
Зіб'ю пил і виперу ще живі душі,
Ірландець в крислатому капелюсі,
До блиску в очах...
Аж до щемності...
З повагою і вдячністю
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728646#com3148709
