Кружляє птах в блакитній глибині,
Одним –один без пари і без зграї.
Йому сирітськи в небі, як мені,
Бо на землі нікого він не має.
Голубка була, мов одне крило,
Літали вдвох пірнаючи в блакиті.
Недовго щастя зорями цвіло,
Час воркування - лиш короткі миті.
Кружляє птах, шукає інший світ,
Де є щось схоже на прожитий в щасті…
Чи знайде він на поклик свій, привіт,
Чи доведеться свої крила скласти?
Над цим життям злітаю у думках,
Немов на крилах молодих і дужих.
Який важкий цей голубиний шлях!
Та ще триматись треба… хоч для Музи.
Вона приходить, зрідка, у мій день.
Мов ясне сонце в очі заглядає.
Хай не співає молодих пісень,
Та добрим словом серце зігріває.
Про це життя воркуємо удвох,
Про спільне небо мріяти не в змозі.
Здоров’я пір’я сиплеться в обох
І тінь розлуки вічно на порозі.
Кружляє птах, виблискує крилом
В промінні сонця білу мрію носить…
Оце і все, що бачу за вікном,
А кволі крила ще блакиті просять.
11 квітня 2017 р.
трошки допомагає, штурхає, щоб не лінувався. 
