Люби мене! Люби мене, милий! Кохай!
Хоч би заспану ніч розривали гармати.
Хоч би степом курився у димці курай,
Відбивали чечітку покрівлею "Гради".
Люби мене! Люби мене, милий! Кохай!
Хоч би за тьохканням куль і не чутні слова.
Хоч би хлюпав на ящик залишений чай,
В час, як від вибухів мін, земля стала хитка.
Люби мене! Люби мене, милий! Кохай!
Хоч війна геть обпалює злістю бо душі.
Хай черствіють ворожі серця, а ти, знай,
Наші, сила любові, лиш зробить мужніші!
11.04.17
Любов завжди і повсюди, бо це як повітря для людини. І навіть в такі важкі часи вона поруч
Красиво, Валентино, змалювали її величність любов в таких складних умовах її існування (війні)
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Справді, любов на війні є дуже важливою, хоч це дуже складно нести її серці. Дякую, Миколо!
Так, справжнє кохання ніщо не зламає, а тільки зробить закоханих сильнішими.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щире кохання здатне подолати багато життєвих бар’єрів, а війна, то один з найважчих та, якщо дві душі тогнуться одна до одної через простір, вони стають нероздільні. Дякую, Олено!