Не плач, кажу тобі, не плач,
Сьогодні я іду в безмежність.
За мене сина лиш пробач,
За його бився незалежність.
Пробач мене, та це ж – війна,
І кулі жертв не вибирають.
Пробач, це не моя вина,
Герої, кажуть, не вмирають!
Не плач, кохана, ти ж не плач,
Я поряд тебе завжди буду.
Мене в цій осені зобач,
Тепер я скрізь, я поряд, всюди.
Я в цій заплаканій росі,
У листі жовтому на клені,
В твоїй розплетеній косі,
В очах зажурено-зелених.
Торкаюсь вітром твоїх вуст:
Чарівних, ніжних і гарячих.
Та ти молись, і я озвусь,
Прийду у дзвонах з хмар співучих.
Не плач, кажу тобі, не плач,
Іду стежиною в безмежність.
Вкраїно, й ти мені пробач,
Життя віддав за незалежність!
