Сніги зійшли. Дрімає ще земля,
Немов чекає, хто її розбудить.
Ще й сонечко не дуже звеселя,
Хоч добре знає, влада чия буде.
А як весна розбурканим крилом
Змахне над України рідним краєм,
В гаю, що притулився за селом,
Полине пісня аж до небокраю.
Заполонить той голос небеса
(Це першу пісню поведе вівсянка),
Й душа людська, неначе воскреса,
Вона тепер весни є полонянка.
І гай, немов орган, співа-дзвенить,
Під ноги стеле перші квіти-трави,
Сміються сонця променям вони
І навіть дуба кореням корявим.
13.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Досить яскраво ви описали природнi змiни, характернi для цiеi пори року. Дуже мелодiйно звучить.
Тiльки от у вас у 9 рядку слово "той", а у 10 рядку слово "ту" - дуже схожi слова у двох рядках пiдряд звучать. Може вам у 10 рядку слово "ту" замiнити на "це" - "Це першу пiсню поведе вiвсянка".
Шановна Ганно! Не перестаю дивуватися Вашому вмінню так зливатися з Природою. Все чути і все бачити! Натхнення Вам, нових вражаючих віршів. Здоров"я і радощів від цього непростого життя!
Спасибі Вам, Георгію. Мені дуже приємна Ваша оцінка і побажання. Вам теж всього-всього найкращого. А життя дійсно у нас непросте. Сподіваюся, що наш народ справиться, бо ніхто, крім нас, не врятує Україну.