Коханий, милий, рідний, близький...
Тепер такий далекий та чужий
Пішов, так легко, по англійськи,
З собою все забрав, забрав ти спокій мій
Усе відкрила, все віддала
Не обережна, посміла, покохала,
Повірила, не побоялась...
та з болем віч на віч сама зосталась...
В сльозах спасіння я шукала
день новий зранку проклинала,
що знову він без тебе, що знову я одна
забута та покинута, болить натянута струна
В душі моїй, де був лиш ти, тепер нічого,
мов одержима,я питала Бога
За що, за що мені така дорога
Навіщо ти любов мені цю дав,
Навіщо дав усе, усе й забрав?
Крізь відчай, сльози не здавалась
Все вірила, дарма все сподівалась
без *** падала, вставала ледь жива,
і добивали в котре мене твої слова...
та досі в серці ще горить надія,
дурна, наївна моя мрія
життя нічого не навчило
хоч як безжалісно не било
я без надії сподіваюсь
можливо, час мине і знову я покаюсь...
ID:
723199
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 13.03.2017 00:11:05
© дата внесення змiн: 13.03.2017 00:11:05
автор: Ромашка1515
Вкажіть причину вашої скарги
|
