Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Людина в сірому - ВІРШ


Шон Маклех: Людина в сірому - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 3

Пошук


Перевірка розміру




Людина в сірому

Шон Маклех :: Людина в сірому
«Я загубився в мертвих полях, Йшов невідомо куди, прямо вперед, З криком, що линув з дна божевільно серця...» (Еміль Верхарн) У серпні 1982 року я здійснив свою чергову подорож в Ольстер – в графство Антрім, відвідав місто Балікастл – ірландською Балє ан Хашлєн (ірл.- Baile an Chaisleán). З метою зовсім не тою, що ви подумали. У містечку Балікастл (такому мальовничому і веселому) щороку на початку серпня відбуваються ярмарок Ламмас, що виник від давнього ірландського свята Лугназад – свято урожаю, що давні язичники присвячували Лугу – богу всіх ремесел і мистецтв. На тому ярмарку можна було в ті (не такі вже й далекі) часи побачити дуже багато цікавого і почути цікавий вуличних музик. Крім того я любив блукати безлюдними пагорбами біля Балікастлу – до гір та скель Фер Гед (ірландською Бін Мор - Bhinn Mhór – «Велика Скеля») та Торр Гед (ірландською Кьонн ан Тойр – Cionn an Toir – «Над Хащами»). Це горді мальовничі скелі, що височать над морем – таким холодним, солоним і бурхливим. Я блукав тими скелями і пагорбами, погода псувалась, з моря налітав поривами сильний вітер, що хитав траву та верес, доносився гуркіт хвиль, що марно б’ють скелі вже не одне тисячоліття... Насувалась буря. Навколо було безлюддя – в тих місцях мало хто ходить, рідко хто зазирає на ці понурі пагорби і дивиться в синю далину на острів Рахлін. Я блукав і думав про те, скільки трагічних і страшних продій ірландської історії розгортались тут, як тужив і горював на цих скелях ірландський ватажок Сомайрле Буде Мак Домнайлл – Семерлед Жовта Голова, коли людей його клану – жінок і дітей вирізали на острові Рахлін англійські офіцери Дрейк та Норісс. Ще думав про Дейдре та синів Уснеха, що теж колись давно тут топтали верес... Раптом я побачив недалеко від себе людину в сірому плащі – старого чоловіка з довгим сивим волоссям і бородою, що стояв на вершині пагорба і дивився в море. Я вирішив підійти до нього і спитати, чому доля Дейдре була такою сумною. Але коли я наблизився до нього майже впритул, він несподівано зник – як крізь землю провалився. Я ще довго блукав тими сумними пустищами, а коли повернувся в містечко Балікастл, я розказав про цю зустріч місцевому знавцю старовини Коллахану Кларку. Він подивився на мене якимось дивним поглядом, задумався, а потім сказав: «Шон, ти зустрів не аби кого – ти зустрів на цих пагорбах істоту із потойбічного світу – Людину в Сірому. Його бачили на скелях Фер Гед багато разів – і сто років тому, і двісті років тому, і триста. Він часто з’являється на скелях перед штормом і дивиться в нескінченність моря...» «Хто ж він такий? Про Мананнана Мак Ліра є легенда, що він теж завжди ходив в сірому плащі...» «Не знаю, не знаю...» Я часто згадував ту історію і якось написав таке: Я загубився В полі квітучого вересу Біля пагорбів, Де блукає Людина в Сірому, Я топтав траву Левадами чорних овець Я запитував (себе – прочанина): Чому на полі рожевого оксамиту, Такому осінньому (завжди) Ніхто не блукає крім привида – Такого самотнього, як апостол Пастухів ірландських оленів. А мені шепотів вітер (той, що хитає верес): «Бо це поле мертвих, Безпритульних штукарів-схимників, Музик арфи минулого, Та сопілки мовчання вічного, І хто блукати наважиться На пустищі вождів гордих, Що не пишались нічим окрім Волі, Що дружили тільки зі мною – вітром, Що тужили тільки родаками, Що йшли – не верталися, Що танцювали тільки джигу, Яку танцюють тільки перед темрявою Тою, споконвічною...» А мені трава шепотіла: «Я росту тут, хоч мене і топчуть, Я живу тут, хоч це поле забуте, Я пам’ятаю все, бо більше нікому...» А мені шепотіли камені: «Все минає і неминуче теж Минає...»

ID: 722899
Рубрика: Вірші, Верлібр
дата надходження: 11.03.2017 18:16:24
© дата внесення змiн: 11.03.2017 18:16:24
автор: Шон Маклех

Мені подобається 9 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Оксана Стадник
Прочитаний усіма відвідувачами (717)
В тому числі авторами сайту (35) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Vin Libert, 16.06.2018 - 23:38
Цікавий твір незвичайний ,нічого подібного ніколи не читав friends
 
Шон Маклех відповів на коментар Vin Libert, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! У нас в Ірландії багато є чого дивного і незвичайного........... friends
 
NikitTa, 04.07.2017 - 23:38
Дякую за відчуття "чогось" нового від прочитаного...
 
Шон Маклех відповів на коментар NikitTa, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую за розуміння! Радий, що Вам сподобалось... give_rose
 
Райка, 14.03.2017 - 18:57
Ваша подорож вдалася.) Хай щастить! friends
 
Шон Маклех відповів на коментар Райка, 01.01.1970 - 03:00
smile Я дуже багато подорожував, коли був молодшим... Дякую за відгук! give_rose
 
Завжди мріяла про подорожі в далекі таємничі краї. На жаль, не склалося. Але завдяки вашим творам, начебто побувала в Ірландії, відчула плин часу і доторкнулася до чогось незбагненного. Дякую Вам. 22
 
Шон Маклех відповів на коментар Валентина Курило, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Я в свій час багато порожував - коли був молодим. Світ цікавий і загадковий... А наша Ірландія - особливо прекрасна і таємнича... give_rose
 
Ясмина Горич, 13.03.2017 - 11:53
«Все минає і неминуче теж
Минає...»


Так воно і є... 12 16 16 16 give_rose
 
Шон Маклех відповів на коментар Ясмина Горич, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння! give_rose
 
У полі квітучого вересу,
Духмяного, серцю милого
На дикім скелястім березі
Блукає Людина у Сірому,

Отари чорних овець
Топчуть траву соковиту
На пагорбі сивий чернець -
Земля ця - вся кров'ю полита.

Край моря і барв оксамиту,
Океан торкає бурхливий
Здається, що ось він - край світу...
А в обрій вдивляється привид.

Самотній, німий, як апостол,
Ірландських оленів пастух
Очима пронизує простір
Вогонь в тих очах не затух.

Осінній, нелагідний вітер,
Холодні, солоні дощі
Колишні роки і століття
Чатують могили вождів.

Мелодії арф із минулого,
Лунають в сучасному часі
Історію кланів з хоругвами
Вони пам'ятають і досі...

Хто схоче почути — почує
Що верес мені шепотів
Не буря то виє й лютує-
Про Дейдре й Уснеха синів:

Поглянь на оце поле мертвих...
І ти є один з того роду -
Із клану МакЛехів - Шон Маклех
Що цінять найбільше свободу.

Із кланів О’Доннелл, О’Ґаллагер
На пустищі гордих вождів,
Міцніший за кам'яний анкер -
Продовження славних родів...

За скелі Фер Геду потужніші,
Пишались незламністю волі,
В віках — приклад вірності, мужності
Спочили усі на цім полі...

На скелі з травою і вітром
Чатує Людина у Сірому,
Між темрявою і світлом
Шепоче нащадку сивому:

«Що живе на землі вмирає...
А життя все одно триває...
Все мина…
І найгірше теж...
Пам'ять усе зберігає».

hi
 
Шон Маклех відповів на коментар Петро Кожум'яка (Ян Укович), 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий поетичний відгук! Це ціла поема за мотивами моїх думок... friends
 
Надія Башинська, 11.03.2017 - 22:03
16 23 16 "ВСЕ МИНАЄ І НЕМИНУЧЕ ТЕЖ
16 23 16 МИНАЄ ..."
ТАК Є... flo36
 
Шон Маклех відповів на коментар Надія Башинська, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую за розуміння! give_rose
 
yaguarondi, 11.03.2017 - 21:52
тільки той, хто розуміє шепіт вітру, шепіт трави і шепіт каміння, може почути крик, що лине з дна божевільного серця
 
Шон Маклех відповів на коментар yaguarondi, 01.01.1970 - 03:00
Саме так... give_rose Дякую за відгук! give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Валерія19: - Реаліст!
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Сергій Риба: - Сутність
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Нові твори