Залиш мені!
Хоч спогади - залиш
На тих стежках,
Де ми удвох ходили...
Не заплете
Слідів твоїх - спориш.
Я знов, і знову
Там блукаю, милий...
О, ні, не я!
Від мене лиш марА
Лиш тінь гінка,
Сновида одинока...
В очах -
Застигли мука та жура.
А в серці -
Давня музика
Висока.
Мелодія,
Що їй нема кінця
Буденний світ
Підсвічує спроквола...
Та їй несила
Зрощувать серця...
Уламками надій
Блукаю колом...
ID: 614770
20.10.2015
Дуже сподобався мені ваш вірш. Тільки б я замінив кінцівку б так:"Мелодія,
Що їй нема кінця
Буденний світ
Підсвічує спроквола...
Та їй несила
Зрощувать серця
Уламками надій
Блукаючого кола..." Вибачте, але рішення за вами. Всього найкращого.
"Блукаючого" - це геть не українською! У граматиках зазначено, що українській мові активні дієприкметники не притаманні, тому їх вживають зрідка, на відміну від російської мови, у якій активно використовують дієприкметники теперішнього часу старослов'янського походження на -щ(ий) (наприклад, знающий, пишущий, читающий).
"Блукаючого" - це геть не українською! У граматиках зазначено, що українській мові активні дієприкметники не притаманні, тому їх вживають зрідка, на відміну від російської мови, у якій активно використовують дієприкметники теперішнього часу старослов'янського походження на -щ(ий) (наприклад, знающий, пишущий, читающий).