…а десь засинають безкраї поля –
нерухомі хвилі котить рілля,
гребінь за гребенем – непорушно котить…
масно-лискучі, як чорні грайливі котики,
лагідних вітерців колискові дотики
…наче діти, вільно розкинувши руки-ноги,
сплять у фланелевих споришах польові дороги,
вервечкою до джерела примарного світла нічного
йдуть гамувати спрагу благородні єдинороги
…десь засинають соснові ліси,
сповнені гідності, спокою і краси…
але я живу – у іншому місці,
у найкращому в світі місті:
у нас тут скрізь і всюди,
такі, як і я, одинокі люди
ні:
одинокі, та не самот-ні
…у нас тут Андерсенові старі
Вуличні Ліхтарі*
стережуть спокій у кожнім дворі
і на теплих асфальтах пишуть свої
казки і історії
26.02.2017
* йдеться про казку Г. Х. Андерсена «Старий вуличний ліхтар»
Доброго дня!Я постійно слідкую за Вашою творчістю,пані Валентино(чесно признаюсь)бо цікаво пишете,маєте свій ні на кого не схожий почерк.Пробував сам щось відкаблучити в такому стилі,але дарма -слабак...
Читаю по простенькому телефону,а відповісти не можу,словом,технічні проблеми...
Цей вірш Ваш особливо сподобався своєю образністю і взагалі...Успіхів Вам.
щодо "слабак" - не погоджуся, бо я теж часта гостя на сторінці Михайла Гончара автор часто буває несправедливим до себе і у кожного свій внутрішній ритм - це важливо, якщо не головне
щодо музею: думаю, віск - матеріал достойний для створення образу такого чоловіка... віск потенційно - усередині себе тобто є світло і тепло(свічка), любов отже
"ліхтар" - прекрасна історія, а ще дуже люблю його "Сніговика"... який заглядав у вікно кухні і мріяв тільки про одне - опинитися біля палаючої жаром печі... притулитися до неї плечем - і бути щасливим... а все тому, що, як виявилося, всередині себе мав... кочергу...
"ПРОТЕНІПРОЩО" а точніше "АБИНІЯК" І "НА КАНІКУЛАХ"?.. пам"ятаю, навіть не подорожуючи в часі, як Ви пропонуєте - цікаво, який зв"язок з цим віршем - чи той, що сьогодні знов прощена неділя?
пане Цангу, я читала з Вашого доробку більше, а саме - "БГАКГАВАД ГІТУ" -у результаті глибоко і високо шаную Ваш Талант і Знання Ваші... може б написати Віктору Оху нашому - у нього студія звукозапису є і можна б гарним, виразним і красивим голосом начитати Вашу Бгакгавад гіту - щоб явилася світу аудіо-книга така прекрасна - думаю, Україна була б вдячною Вам за такий внесок у скарбницю її культури... може у Вас гарний виразний і бархатисто-баритонний голос, то Ви й начитали б, бо хто ще, крім автора-перекладача може тонше відчути і передати всі вишукані нюанси...
ні, ні: там досі є проблемні місця – я ж казав. а в занга 20 творів, і його заблоковано – чи то не причина просто ознайомитися? гаразд, не відповідайте: ще не забув, як довго та марно благав вас підтримати ідею про гроші
заблоковано? за які ж провини? треба ж добряче в чомусь провинитися, щоб заблокували - невже Ваші правки-підказки так насолили, але правила граматики такі, то чого ж блокувати того, хто правила знає, може вже одразу граматику всю й заблокувати чи справа в чомусь гіршому: ну, не пишете ж ви брутальними словами... які ще можуть бути причини блокування...
то будьте обережнішим - вже без Вас сайт буде не таким, як є - Ви вмшили себе на цьому полотні помітно-акцентованим узором
щодо грошей: благати, тим паче довго - це вже зобов"язувати... і друге - я соромлюся просити грошей - навіть якщо й не для себе... тим паче - йдеться про творчість, поезію - і гроші, я не маю такого досвіду, щоб ці ппоняття і предмети поєдналися в уяві моїй: вибачайте, що розчаровую Вас з підтримкою тією - гроші... їх ніколи не дають просто так - гроші - завжди аванс із занадто високими відсотками...
та-а-ак... одинокість і самотність - різні поняття, як на мої "смаки" і сприйняття... Старий Вуличний Ліхрар (одна з найулюбленіших моїх у Андерсена історій - в ній Андерсен про Творчість повів...) - він одинокий, але зовсім не самотній
хотілось би мати можливість жити і неоддалік соснового лісу - подорожувати стежками, полями, луками, лісом - і приходити-вертатися додому: красота була б...