|
На крилах свободи, на крилах надії,
вони поринали в нерівний той бій,
озброєні волею, спраглі до мрії
не вірили в те, що суперник є свій...
Згартовані вже лицемірним морозом,
а в серці лишень, що наступить весна,
їх кулі підступні спинити не зможуть,
допоки є віра - країна жива...
По-зрадницьки цілили снайперів кулі,
тіла лиш додолу, душа ж до небес,
їх крики, їх біль вся країна почула,
все в пам'яті досі...Їх подвиг не щез...
Вони стали сотнею, що вічно в небі
як неньку, країну веде до мети,
такі ж непорушні, без остраху смерті,
вони - це є наші небесні щити.
І віримо, що це було недаремно,
зруйновані сім'ї, пролита вся кров,
ми зробимо все, щоб країна не вмерла,
щоб мир панував на землі нашій знов.
А Вас ми згадаємо й кожного року,
запалимо свічку, сльоза забринить,
уклін Вам доземний, за Ваш світлий подвиг,
за те, що відкрили для нас новий світ.
На крилах свободи, на крилах надії,
вони поринали в нерівний той бій,
хвилина мовчання...за спраглих до мрії,
за сотню крилатих в небесній імлі...
ID:
719372
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 20.02.2017 19:55:20
© дата внесення змiн: 20.02.2017 19:55:20
автор: Sama_po_Sobi
Вкажіть причину вашої скарги
|
