Сонячні зайчики закохалися в тебе, мила
Вони завжди поруч, дбають щоб ти спочила
Водять хороводи танцюючи в твому волоссі
Вплітають рожі, волошки і стигле колосся.
Ревно мандрують з тобою куди б не схопилась
Руки цілують примруживши очки, ховаючи крила
Шкіру твою що пропахла малиновим цвітом
Оберігають від дощика, вкривають світлом.
Тихо мотузяться коли ти сни споглядаєш
Іноді плачуть щасливі від Того що їх помічаєш.
Одяг із мальвів тобі аж занадто пасує
Мавки із заздрістю з поміж галявин чатують.
Ти осяйна Повітруля, сокочешся з вітром
Шлях твій як завжди помічений яскравим цвітом
Сміх твій неначе водиця джерельна дзюркоче
Радість від нього у всіх хто дослухатись хоче.
Вітер давно береже вже твою таємницю
Відає сховок ,та він промовчить для годиться.
Знає де саме залишила ти свої крила
Знає для чого сюди, з яких гір ти злетіла.
Ти є творіння Мокоші, ти подруга Лади
Крок невагомий а подих неначе рулади.
Ти надихаєш, натхненням ти зцілюєш душу
Саме за щирість твою я віддячити мушу.
Білим серпанком крокує Богиня в короні...
Руку гарячу твою я спіймаю в долоні.
І не зважатиму на твою свиту. Хай там бурмоче.
Ти є моя. Ти в полоні. І думай що хочеш.)
